Перейти до вмісту

Димитар Дечев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Димитар Дечев
Димитър Дечев
Народився28 серпня 1877(1877-08-28)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Свіштов, Османська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 вересня 1958(1958-09-04)[1] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Софія, Народна Республіка Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілолог, класичний філолог, історик, викладач університету, декан, науково-педагогічний працівник Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузькласична філологія[2] і історія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейпцизький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовболгарська[2] і німецька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСофійський університет Святого Климента Охридського Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБолгарська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоQ12297535? Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Димитровська премія

Димитар Фердинандов Дечев — болгарський вчений, класик-філолог, історик і епіграф[3], академік Болгарської академії наук. Засновник і дійсний член Болгарського археологічного інституту (1920) і член Австрійського археологічного інституту.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дечев народився 28 серпня 1877 року в місті Свиштов в родині вчителя Фердинанда Дечева. Він пройшов і закінчив класичну філологію в Німеччині в Лейпцигу і в Геттінгені. Спеціалізувався в Німеччині, Італії та Австрії.

Після повернення до Болгарії він працював викладачем у Чирпані (1895—1896) і Софії (1903—1904). У 1914 році почав працювати у Софійському університеті як викладач латинської мови, з 1921 — доцент, а з 1928 — постійний професор і завідувач кафедри латинської філології. У 1933 — 1934 рр. — декан історико-філологічного факультету Софійського університету. З 1943 року він був дійсним членом, академіком Болгарської академії наук.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Національна бібліотека Ізраїлю
  2. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. Інформаційний бюлетень. Центральна бібліотека Болгарської академії наук [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] , вип

Коротка бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Фрако-кельтські мовні паралелі, 1922
  • Відповіді Папі Миколі про дослідження болгар, 1933
  • Джерела давньої історії та географії Фракії та Македонії, 1949
  • Характеристика фракійської мови, 1952
  • Фракійська мова, Відень, 1957

Посилання

[ред. | ред. код]