Димитровська премія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Димитровська премія
Димитровска награда
I ступінь
II ступінь
III ступінь
Країна Болгарія Болгарія
Тип Державна премія
Вручається: Спершу тільки громадянам Болгарії, а з 1971 року — також громадянам інших країн
Підстава:
за визначні теоретичні та прикладні наукові праці, за роботи в галузі архітектури та мистецтва, що відповідають духу соціалістичного реалізму
Статус Не вручається
На честь: Георгій Димитров
Нагородження
Засновано: 23 травня 1949
Перше: 1950
Останнє: 1989
Нагороджено: 40
Нагороджені:
Категорія:Лауреати Димитровської премії (66)
Черговість

CMNS: Димитровська премія у Вікісховищі

Дими́тровська пре́мія — це колишня (19501990) найвища державна відзнака в Болгарії за досягнення в галузях науки, мистецтва і культури.

Загальні положення

[ред. | ред. код]
Георгій Димитров

Премію названо іменем генерального секретаря Центрального комітету Болгарської комуністичної партії і голови Ради міністрів Болгарської Народної Республіки у 19461949 роках Георгія Димитрова. Нагороджували медаллю і почесним званням «Лауреат Димитровської премії». Оцінено, що це було п'яте з дев'яти найвищих почесних звань у Народній Республіці Болгарії. Лауреатами ставали творчі колективи і окремі особи за визначні теоретичні та прикладні наукові праці, за роботи в галузі архітектури та мистецтва, що відповідають духу соціалістичного реалізму. Обумовлено, що наукову працю або художній твір належить передати в публічне надбання (опублікувати, викласти, виконати) щонайменше 6 місяців перед номінацією на Димитровську премію.

Заснували цю премію згідно з постановою Президії Народних зборів Народної Республіки Болгарії від 23 травня 1949 року. Нагороджувати нею почали у 1950-му. Відповідно до іншої постанови, ухваленої у 1960-му, Рада міністрів Болгарії має формувати дві окремі комісії: у питаннях літератури та мистецтва і в питаннях науки, винахідництва та раціоналізації. За цими двома постановами, до 1971 року лауреатами Димитровської премії могли бути тільки болгарські громадяни. За третьою постановою (грудень 1971), дозволялося нагороджувати й громадян інших країн.[1] Всього нею нагороджено 1288 осіб. У 1990 році Димитровську премію перестали присуджувати.

Опис медалі

[ред. | ред. код]

Медаль спершу виготовляли з бронзи, а згодом — із золота. На аверсі зліва зображено повернутий вліво профіль Георгія Димитрова, справа — лаврова гілочка. На реверсі є трирядковий напис «Лауреат На Димитровска Награда» під п'ятикутною зіркою. Колодка обтягнена темно-червоною стрічкою. До 1960 року було три ступені цієї нагороди, а далі звели до одного.

Лауреати Димитровської премії

[ред. | ред. код]
Єлисавета Багряна
Асен Босев
Павел Делірадев (зліва)
Асен Киселінчев
Стефан Младенов
Константин Пашев
Димитр Гюдженов
Файл:Vratsa-history-museum-Andrey-Nikolov-bust-of-Vasko-Abadjiev-1938.jpg
Бюст 12-річного Васко Абаджієва
Николай Лілієв
Димитр Талев
Валерій Петров
Георгій Джагаров
Светлин Русев
Николай Хайтов
Стойчо Панчев
Любомир Левчев
. Тодор Живков
Файл:Todor Todor Rachinski.jpg
. Тодор Рачинський
Асен Дацев
Анжел Вагенштайн
Дороті Годжкін

Чужоземці, нагороджені за «їхню суспільно-політичну, наукову і творчу діяльність за мир, демократію і соціальний прогрес у світі»[10]:

Лауреати з неуточненою датою вручення премії

[ред. | ред. код]

Цікавинки

[ред. | ред. код]

У травні 1950 року Димитровською премією нагороджено 28 болгарських письменників[11].

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. Енциклопедия на изобразителните изкуства в България, том 1, Издателство на БАН, София, 1980 г.
  2. АРХИВНИ СПРАВОЧНИЦИ, № 17 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  3. Дебют под акомпанимента на бомбите. «Култура». Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  4. Летопис на драматичен театър «Сава Огнянов» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  5. Крум Григоров // Читанка. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  6. Достолепната артистка Надя Афеян. «Култура». Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  7. Георги Каракашев. Сайт Galleryloran. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  8. Дестинация Дряново
  9. Дом–музей «Пеньо Пенев» — Димитровград. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  10. Протокол № 471 від 14.06.1984 засідання Политбюро ЦК БКП[недоступне посилання з липня 2019]
  11. «Литература демократической Болгарии», «Огонёк», 10 вересня 1950, стор. 24

Посилання

[ред. | ред. код]