Перейти до вмісту

Димитрій Маган

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Димитрій Маган
Архієпископ Вілкс-Барський і Пенсильванський]]
1951 — 1961
Попередник: Нікон де Греве
Наступник: Кипріян Борисевич
Єпископ Бостонський
Єпископ Віденський і Австрійський
 
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Євген Маган
Народження: 25 червня (7 липня) 1899
Чернігів, Російська імперія
Смерть: 1 квітня 1969(1969-04-01) (69 років)
Джексон Тауншип, Оушен, Нью-Джерсі, США

CMNS: Димитрій Маган у Вікісховищі

Димитрій (в миру Євген Митрофанович Маган; 25 червня 1899, Чернігів — 1 квітня 1969, Джексон, штат Нью-Джерсі, США) — випускник Чернігівської духовної семінарії, релігійний діяч у США українського походження. Єпископ невизнаної Православної церкви в Америці.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1917 закінчив Чернігівську духовну семінарію [1].

Після громадянської війни в Росії опинився на території, яка перейшла до Польщі. Приєднався до автокефальної Польської православної церкви [2].

17 червня 1924 єпископом Гродненським Алексієм Громадським в архієрейському будинку міста Гродно був пострижений в чернецтво з ім'ям Димитрій.

22 червня того ж року тим же єпископом висвячений в сан ієродиякона [3].

20 липня того ж року висвячений у сан ієромонаха [2].

З вересня 1924 служив священиком у місті Калші.

У 1927 призначений настоятелем приходу в Замхе Білгорайського повіту на Холмщині, де служив до 1929.

З 1929 по 1931 — настоятель приходу в місті Бидгощ.

У 1931 деякий час опікувався в'язнями кримінальної в'язниці Дрогобича на Галичині.

Потім служив настоятелем приходу містечка Новий Почаїв при Почаївській Лаврі.

У 1932 — 1935 — настоятель парафії та завідувач Лаврським обійстям у Здолбунові.

У 1935 призначений настоятелем Свято-Успенського Жировицького монастиря.

У 1937 — член правління Віленського Свято-Духівського монастиря у Вільнюсі. У 1938 призначений настоятелем приходу і знову завідувачем Лаврським обійстям у Здолбунові [3], де прослужив до 1941 року [1].

У 1939 після більшовицької окупації Західної України і Західної Білорусії вимушено увійшов до кліру РПЦ [2].

Після німецької окупації увійшов до складу Української автономної православної церкви.

25 листопада 1941 Собор єпископів Української автономної церкви обрав архімандрита Димитрія єпископом Новогрудським, вікарієм Чернігівської єпархії.

11 червня 1942 в Почаївській лаврі [4] відбулася його хіротонія на єпископа Рівненського, першого вікарія Волинської єпархії [3].

1 серпня 1942[1] призначений єпископом Катеринославським і Мелітопольським.

У грудні того ж року титул змінений на «Катеринославський і Запорізький» [3] . До початку Другої Світової війни в Дніпрі не залишалося жодного діючого храму.

У 1942 Українська автономна православна церква відновила в Дніпрі 10, а по всій єпархії 318 парафій. Протягом 1942 ремонтувався кафедральний Свято-Троїцький собор Дніпра [2].

З паствою йому довелося пережити найстрашніший період життя для жителів Дніпра — зиму і весну 1943[5].

На Богоявлення в 1943 в Дніпрі зібралося близько 60 тис. віруючих, щоби йти хресним ходом на річку Дніпро[6].

Собором Єпископів Маган був обраний секретарем Собору Єпископів і Правителем Справ Синоду України.

З січня 1943 до евакуації 21 вересня 1943 керував Донецькою єпархією [3].

У зв'язку з наступом Червоної Армії єпископ Димитрій евакуювався в Словаччину, потім в Німеччину (Мюнхен) [2] .

Після війни деякий час жив і служив в таборі Великий Шлейсгейм в Німеччині, часто здійснюючи служби в гімназійній церкві. У таборі разом з ним, в бараку № 114, жили митрополит Пантелеймон Рожновський і архієпископ Венедикт Бобковський, яких Димитрій часто відвідував.

6 вересня 1945 разом з ще п'ятьма єпископами Української автономної церкви прийнятий в РПЦЗ.

27 грудня 1945 рішенням Архієрейського Синоду РПЦЗ призначений на Австрійську і Віденську кафедру [7].

Взяв участь в Архієрейському Соборі РПЦЗ, що пройшов з 7 по 10 травня 1946 [1].

13 липня 1946 вийшов на спокій через хворобу. Переселився до Німеччини[1].

У 1946 — 1947 був настоятелем церкви при таборі для переміщених осіб в Шляйсгаймі поблизу Мюнхена [1].

З 10 червня 1947 по 1949 — вікарій Німецької єпархії у французькій зоні.[1]

Потім виїхав до США і 10 травня 1949 прийнятий до кліру Православної церкви в Америці та призначений єпископом Бостонським на правах вікарія митрополита Нью-Йоркського Леонтія Туркевича. Від призначення в Пенсильванську єпархію відмовився[1].

Служив настоятелем приходу в місті Челсі, штат Массачусетс. З 1959 по 26 лютого 1965 служив настоятелем приходу в місті Віккесбарі, штат Пенсільванія [1].

5 — 8 грудня 1950 року брав участь у VIII Всеамериканському Соборі митрополії в Нью-Йорку, де балотувався на її предстоятеля і посів друге місце після архієпископа Леонтія, що став митрополитом Чиказьким, отримавши 8 голосів проти 239 за Леонтія[8].

У 1952 зведений в сан архієпископа [9].

У 1954 призначений архієпископом Чиказьким і Міннеаполіським, однак на Середній Захід не поїхав [9].

У 1956 призначений архієпископом Філадельфійським і Пенсильванським та адміністратором благочиння Нью-Джерсі [9].

У 1961 призначений архієпископом Вілкс-Барським і Пенсильванським [9].

За свідченням низки емігрантів, останні роки життя неохоче брав участь в засіданнях Синоду Північно-Американської митрополії, в якій все більше затверджувалися тенденції богослужінь англійською мовою, посилення соціальної роботи [3].

У 1964 звільнений на спокій [1]. В останні роки свого життя жив у своїй резиденції в Джексоні (Jackson), штат Нью-Джерсі.

Помер 1 квітня 1969 в Джексоні [9].

Був похований на Володимирському кладовищі, біля лівої сторони храму Різдва Пресвятої Богородиці в Джексоні [2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Нивьер А. Православные священнослужители, богословы и церковные деятели русской эмиграции в Западной и Центральной Европе. 1920—1995: Биографический справочник / Библиотека-фонд «Русское Зарубежье». Русский путь / YMCA-Press. 978-5-85887-206-1. 2007, стр. 179
  2. ↑ а б в г д е ДИМИТРИЙ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. — Т. XV. — С. 86. — ISBN 978-5-89572-026-4.(рос.)
  3. ↑ а б в г д е Корнилов, А. А., Духовенство перемещенных лиц: биографический словарь, 2002. Нижний Новгород. стр. 54-55.
  4. ↑ Глава XIV. Архиереи Русской Православной Церкви. Продолжение. Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 26 березня 2020.
  5. ↑ В день освобождения Днепропетровска от немецко-фашистских захватчиков в храмах епархии были вознесены молитвы о погибших героях — Храм Святого Апостола и Евангелиста Иоанна Бо…[недоступне посилання з Июнь 2018]
  6. ↑ Протоиерей Владислав Цыпин Православная Церковь на Украине в годы немецкой оккупации (1941—1944) (4 страница) Страницы истории [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.] // «Мгарский колокол», 2008
  7. ↑ Шкаровский М. В. Архиерейский Синод Русской Православной Церкви за границей и русская церковная эмиграция в Югославии после окончания второй мировой войны (в 1945—1950-х гг.) [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Христианское чтение. 2015 — № 6, стр. 219—272
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 травня 2020. Процитовано 26 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ а б в г д Архівована копія. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 26 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
  • Архиепископ Димитрий (Маган) 1899—1969. — N.Y. — 1969. — 14 C.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Димитрій_Маган&oldid=41051341