Перейти до вмісту

Білгорайський повіт (Російська імперія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Білгорайський повіт
Губернія Люблінська губернія, Холмська губернія
Центр Білгорай
Створений 1866
Скасований 1939
Площа 1500,8 (1885)
Населення 96 332[1] осіб (1897)
Найбільші міста Білгорай
Наступники Білгорайський повіт

Білгорайський повіт (рос. дореф. Бѣлгорайскій уѣздъ, пол. Powiat biłgorajski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1812) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії, України (1918—1919) та Люблінського воєводства міжвоєнної Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Білгорай.

Волості

[ред. | ред. код]

При утворенні до повіту входили 1 місто (Білгорай) і 3 містечка (Крешів, Терногород, Юзефів) та 14 сільських волостей.

Білгорайський повіт 1907

В 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей:

Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 (закон 23 червня 1912) значна частина заселена переважно українцями Білгорайського повіту передані з Люблінської губернії до новоутвореної Холмської: місто Білгорай і волості Крешів, Бабичі, Біща, Воля Рожанецька, Горішній Потік, Княжпіль, Лукова і Майдан Сопітський; села Пуща Сільська, Рожнівка, Бояри і Дилі волості Пуща Сільська; села Дережня Сільська, Дережня Загороди, Лазори , Майдан Старий, Майдан Новий, Рогалі, Руда Сільська, Сіль і Смольське волості Сіль; села Гарасюки і Рички волості Гута Крешівська.

Розташування

[ред. | ред. код]

Повіт розташовувався на півдні губернії. Межував на півночі — з Янівським повітом і Замостським, на сході — з Томашівський повітом, а на заході і півдні — з Галичиною, яка входила до Австро-Угорщини. Площа повіту становила 1500,8 версти[1].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 27 573 українськомовних: 21 901 українськомовних греко-католиків, 3 068 українськомовних римо-католиків, 2 078 українськомовних православних, 1 014 польськомовних греко-католиків і 526 греко-католиків, які розмовляли і українською, і польською[2].

В 1876 р. в повіті проживало 73 898 осіб, з них: 46 595 римокатоликів, 18 294 греко-католики, 2 232 православних, 6 761 юдей, 14 протестантів.

За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 96 332 осіб (47802 чоловіків і 48 530 жінок)[1]. Найбільше місто — Білгорай (5846 осіб)[1]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[3]:

Мова Осіб Відсоток
польська 60 363 62,66 %
українська 20 071 20,84 %
єврейська 8 974 9,32 %
російська 6 610 6,86 %
інші 314 0,33 %
Разом 96 332 100 %

Внаслідок указу російського імператора Миколи II від 17 квітня 1905 року, який проголошував релігійну терпимість та дозволив змінювати конфесію, у 1905—1906 роках у Білгорайському повіті 7645 осіб перейшли з православ'я на римо-католицизм[4]. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 31 471 православний і 77 658 римо-католиків[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). Люблинская губерния. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
  2. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 362. (рос. дореф.)
  3. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Белгорайский уезд. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
  4. ↑ а б Wiercieński H.[pl]. Znaczenie historyczne i wartość naukowa referatu złożonego w Izbie Państwowej w sprawie wydzielenie Chełmszczyzny przez D.N.Czychaczewa. — Kraków, 1913. — С. 6-7, 18. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Білгорайський_повіт_(Російська_імперія)