Димитр Главчев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У цьому болгарському повному імені друга частина (Борисов) означає ім'я по батькові, а третя (Главчев) прізвище
Димитр Главчев
болг. Димитър Борисов Главчев
Народився 15 серпня 1963(1963-08-15) (60 років)
Софія, Болгарія
Країна  Болгарія
Діяльність політик
Alma mater Університет національного та світового господарства
Знання мов англійська, болгарська і російська
Посада голова Народних зборів Болгаріїd, депутат Народних зборів Болгарії[d][1], депутат Народних зборів Болгарії[d][1], депутат Народних зборів Болгарії[d][1], депутат Народних зборів Болгарії[d][1], депутат Народних зборів Болгарії[d][1], депутат Народних зборів Болгарії[d][1], Прем'єр-міністри Болгарії[d] і Список міністрів закордонних справ Болгарії
Партія незалежний політик

Димитр Борисов Главчев (болг. Димитър Борисов Главчев) — болгарський незалежний політик, голова Рахункової палати Болгарії, тимчасовий виконувач обов'язків прем'єр-міністра[2][3][4] і міністр закордонних справ Болгарії[5].

Раніше був членом партії ГЕРБ, із 2009 по 2021 рік був депутатом Народних зборів, посаду голови яких ненадовго обіймав у 2017 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 15 серпня 1963 року в Софії.[6] Середню освіту здобув у 1981 році в 35-й середній школі (тоді — середня школа імені Михайла Калініна).[7] Вищу освіту здобув 1987 року в Університеті національного та світового господарства (тоді ім. Карла Маркса) за фахом «економіст-бухгалтер».[8] У цьому ж університеті здобув також освітньо-кваліфікаційний рівень магістра з міжнародних економічних відносин.[8] Працював професійним бухгалтером близько 30 років, із яких 20 — незалежним аудитором.[9]

2009 року вперше обраний до парламенту, де ввійшов до депутатської групи ГЕРБ у Народних зборах 41-го скликання. Був депутатом 5 скликань поспіль, пішовши з парламенту після 46-го скликання. На депутатській роботі працював у комітеті з бюджету та фінансів[10]. На цій посаді брав участь у 2010 році у розробленні «Закону про Рахункову палату». 2011 року призначений заступником голови фракції ГЕРБ. У 43-му скликанні був призначений заступником голови Народних зборів, тимчасово головуючи на сесіях у відсутність чинного голови Цецки Цачевої[11]. У Народних зборах 44-го скликання очолював міжпарламентську делегацію Болгарії в ПАРЄ[12]. З 19 квітня по 17 листопада 2017 року обіймав посаду голови Народних зборів 44-го скликання, після чого подав у відставку у зв'язку зі скандалом з керівницею БСП Корнелією Ніновою, яку він змусив залишити сесію за «образу» прем'єр-міністра Бойка Борисова[13].

На парламентських виборах у Болгарії в листопаді 2021 року не балотувався.

12 липня 2023 року депутатська група ГЕРБ-СДС висунула його на посаду голови Рахункової палати[14]. 28 липня обраний на цю посаду голосами 148 депутатів.[15] 31 липня офіційно розпочав свій 7-річний строк повноважень[16].

9 квітня 2024 року президент Румен Радев призначив його виконувачем обов'язків прем'єр-міністра Болгарії. 22 квітня 2024 року у очоленому ним уряді його призначили міністром закордонних справ.

7 травня 2024 року Главчев провів телефонну розмову з прем'єр-міністром України Денисом Шмигалем, де йшлося про військові потреби України, Формулу миру Зеленського, Саміт миру у Швейцарії та можливу участь болгарського бізнесу в Конференції з питань відновлення у Берліні 2024 року. Під час розмови Главчев запевнив, що Болгарія й надалі допомагатиме Україні.[17]

На посаді голови болгарського уряду виступив за розширення присутності НАТО в Чорноморському регіоні та на Західних Балканах.[18]

Володіє англійською та російською мовами. Одружений, має дочку і сина та двох онуків.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Strazha.bg
  2. ↑ Болгарія підтримає Україну у відновленні країни після закінчення війни. topor.od.ua. 29 квітня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
  3. ↑ Bulgaria's caretaker PM-designate Glavchev presents nominees for interim government. The Sofia Globe (амер.). 5 квітня 2024. Архів оригіналу за 10 квітня 2024. Процитовано 12 квітня 2024.
  4. ↑ Caretaker Prime Minister Dimitar Glavchev. www.bta.bg (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2024. Процитовано 12 квітня 2024.
  5. ↑ Повоєнну відбудову України обговорили у Болгарії на двосторонньому бізнес-форумі. Укрінформ. 25 квітня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
  6. ↑ dariknews.bg
  7. ↑ Кой е Димитър Главчев?. Dariknews (болг.). 19 квітня 2017. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  8. ↑ а б www.unwe.bg
  9. ↑ Биография: Кой е Димитър Главчев. Nrd (болг.). 30 березня 2024. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  10. ↑ Биография на кандидата за служебен министър-председател Димитър Главчев. BTA (болг.). 30 березня 2024. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  11. ↑ Кой е Димитър Главчев. 24chasa (болг.). 19 квітня 2017. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  12. ↑ Биография на кандидата за служебен министър-председател Димитър Главчев. BTA (болг.). 30 березня 2024. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  13. ↑ Радев посочи Димитър Главчев за служебен министър-председател. Euronews (болг.). 30 березня 2024. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  14. ↑ ГЕРБ издига кандидатурата на Димитър Главчев за председател на Сметната палата. Dnevnik (болг.). 12 July 2023. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  15. ↑ Народното събрание избра Димитър Главчев за председател на Сметната палата. Dnevnik (болг.). 26 July 2023. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  16. ↑ Народното събрание избра Димитър Главчев за председател на Сметната палата. Bulnao (болг.). 31 July 2023. Архів оригіналу за 30 березня 2024. Процитовано 30 березня 2024.
  17. ↑ Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль і Прем’єр-міністр Болгарії Дімітр Главчев провели телефонну розмову. Посольство України в Республіці Болгарія. 7 травня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
  18. ↑ Болгарія закликала розширити присутність НАТО у Чорноморському регіоні та на Балканах. РБК-Україна. 27 травня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
Голови
країн
Голови
урядів
Європейський Союз Європейського Союзу (Жозеп Боррель)
Австрія Австрії (Александер Шалленберг) • Албанія Албанії (Ольта Джачка) • Андорра Андорри (Марія Убах Фонт) • Бельгія Бельгії (Аджа Лябіб) • Білорусь Білорусі (Сергій Алейник) • Болгарія Болгарії (Димитр Главчев) • Боснія і Герцеговина Боснії і Герцеговини (Ельмедин Конакович) • Ватикан Ватикану (Пол Річард Галлахер) • Велика Британія Великої Британії (Девід Кемерон) • Греція Греції (Георгос Герапетрітіс) • Данія Данії (Ларс Люкке Расмуссен) • Естонія Естонії (Маргус Тсахкна) • Ірландія Ірландії (Міхал Мартін) • Ісландія Ісландії (Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір) • Іспанія Іспанії (Хосе Мануель Альбарес) • Італія Італії (Антоніо Таяні) • Латвія Латвії (Байба Браже) • Литва Литви (Ґабріелюс Ландсберґіс) • Ліхтенштейн Ліхтенштейну (Домінік Гаслер) • Люксембург Люксембургу (Жан Ассельборн) • Мальта Мальти (Єн Борґ) • Молдова Молдови (Ніку Попеску) • Монако Монако (Ізабель Берро) • Нідерланди Нідерландів (Вопке Гукстра) • Німеччина Німеччини (Анналена Бербок) • Норвегія Норвегії (Аннікен Гуйтфельдт) • Північна Македонія Північної Македонії (Буяр Османі) • Польща Польщі (Радослав Сікорський) • Португалія Португалії (Жуан Гомес Кравіньйо) • Росія Росії (Сергій Лавров) • Румунія Румунії (Лумініца Одобеску) • Сан-Марино Сан-Марино (Лука Беккарі) • Сербія Сербії (Івиця Дачич) • Словаччина Словаччини (Юрай Бланар) • Словенія Словенії (Таня Файон) • Угорщина Угорщини (Петер Сіярто) • Україна України (Дмитро Кулеба) • Фінляндія Фінляндії (Еліна Валтонен) • Франція Франції (Стефан Сежурне) • Хорватія Хорватії (Гордан Грлич Радман) • Чехія Чехії (Ян Ліпавський) • Чорногорія Чорногорії (Ранко Кривокапич) • Швейцарія Швейцарії (Ігнаціо Кассіс) • Швеція Швеції (Тобіас Більстрем)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Димитр_Главчев&oldid=42677051