Перейти до вмісту

Динітроцелюлоза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Колоксилін
Систематична назва Динітроцелюлоза
Інші назви Динітроцелюлоза, колоксилін
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Динітроцелюлоза (колоксилін, динітрат целюлози) - продукт етерифікації целюлози з нітруючою сумішшю (суміш азотної та сірчаної кислот ).[1]

Інша назва динітроцелюлози - колоксилін. Правильна систематична хімічна назва — динітрат целюлози. Горюча, однак на відміну від піроксиліну має слабшу силу вибуху.

Загальна формула нітроцелюлоз. Залежно від кількості NO3 груп існує моно- , ди- , три- нітроцелюлози

Колоксилін - це пухка волокниста маса білого кольору щільністю 1,65 Мг/м (г/см), що нагадує вихідну целюлозу. Він добре розчиняється в ацетоні, спирто-камфорному розчині, суміші спирту з ефіром та в інших розчинниках. Нерозчинний в неполярних розчинниках. Є одним із видів промислового нітрату целюлози з вмістом нітратного азоту до 12 %.[2]

За іншими даними, колоксилін — злегка жовтуватого кольору вата.[3]

Промислове виробництво

[ред. | ред. код]

Технологічний процес виробництва колоксиліну складається з наступних стадій:

  1. Приготування нітраційної суміші
  2. Підготовка целюлози
  3. Нітрація целюлози
  4. Стабілізація колоксиліну
  5. Зневоднення колоксілину [2]

Приготування нітраційної суміші

[ред. | ред. код]

Приблизне співвідношення компонентів у нітраційній суміші:

  • концентрована сірчана кислота 62 %
  • азотна кислота 20 %,
  • вода 18 %.

При такому складі суміші отримання колоксиліну проводять при 40 °C 3 години.[2]

Час і температурний режим отримування колоксиліну залежить від концентрації кислот у нітраційній суміші, тому у стадіях можна помітити різні умови для проведення реакції.

Підготовка целюлози

[ред. | ред. код]

Підготовка целюлози до нітрації зводиться до розпушування целюлози і подальшого сушіння її до вмісту вологи не більше 1,5 %. Розпушування проводиться на трепальних машинах (дзигах)[2]

Процес відбувається при температурі 60 °C протягом 1 години в присутності сірчаної кислоти як водовіднімаючої речовини. Крім того, сірчана кислота сприяє активації целюлози.[2]

Стабілізація колоксиліну

[ред. | ред. код]

З метою стабілізації колоксилін у подрібненому вигляді багаторазово промивають гарячою та холодною водою. Завдяки видаленню з нітроцелюлози вільних кислот, нітрованих супутників целюлози, колоксилін стає більш стійким при тривалому зберіганні та при теплових впливах.[2]

Зневоднення колоксілину

[ред. | ред. код]

Зневоднення колоксиліну проводиться тільки в тому випадку, якщо він призначається для виробництва целулоїду та лаків.[2]

Кустарне виробництво

[ред. | ред. код]

Колоксилін виходить нітруванням вати в 30 мл сірчаної кислоти + 20 мл азотної при звичайній температурі, протягом 6-10 хв. (не більше). При перетримці до 15 хв, продуктом буде піроксилін. Вихід колоксиліну за цим способом дорівнює 50 %.[3]

Застосування

[ред. | ред. код]

Його застосовують у виробництві порохів і вибухових речовин, а також деяких лаків та плівок. Використовується в нітроцелюлозних лаках та фарбах. Застосовується у виробництві колодію. З колоксілину та камфори виготовляютьта пластмасицелулоїду.[2] Ці продукти застосовуються для виробництва промислових товарів.[2]

Властивості

[ред. | ред. код]

Колоксилін малостійкий до дії кислот та лугів. Недоліком його є низька термо- і світлостійкість, горючість і вибухонебезпечність. Введення стабілізаторів (дифеніламіну та ін) підвищує його термостійкість. Легкозаймистість колоксиліну знижують додаванням наповнювачів і пластифікаторів.[2]

Колоксилін, на відміну від піроксиліну, має розчинятись у ацетоні. Це основна його якісна ознака.[3]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Динитроцеллюлоза. https://chemicalportal.ru (російська) . Процитовано 26 серпня 2022.
  2. а б в г д е ж и к л Довідник хіміка 21. https://chem21.info/info/508/ (російська) . Процитовано 25 серпня 2022.
  3. а б в Блажений, Авдєй (2003). Азбука домашнього тероризму (російська) . Самвидав. с. 306.