Директоріальна система

Швейцарія і Сан-Марино — єдині сучасні країни, які підтримують директоріальну систему влади.

Частина серії
Політика
Основні теми Індекс політичних статей Політика за країною Політика за адміністративними одиницями Політична економія Політична історія Політична історія світу Політична філософія
Політичні системи Анархізм Місто-держава Демократія Федерація Феодалізм Диктатура Директоріалізм Меритократія Монархія Парламентська Президентська Змішана Теократія
Академічні дисципліни Політологія політологи Міжнародні відносини теорія Порівняльна політологія
Державне управління Адгократія Бюрократія рівня вулиці
Політика Державна політика доктрина Суспільний інтерес Зовнішня політика
Органи влади Розподіл державної влади Законодавча влада Виконавча влада Судова влада Виборча комісія
Пов'язані теми Державний суверенітет Політична поведінка Політична психологія Біологія і політична орієнтація Політичні організації
Підсерії Вибори Виборча система Голосування Передвиборча кампанія Державний устрій Федерація Унітаризм Ідеологія Політичні партії Форма правління Монархія Республіка
Політичний портал

Директоріальна республіка — це країна, якою править колегія з кількох осіб, які спільно здійснюють повноваження глави держави або глави уряду.

У політичній історії, поняття директорія (від французького directoire), застосовують до вищих колегіальних установ країни, що складаються з членів, керованих директором. Найважливішою з усіх відомих директорій є Директорія 1795—1799 у Франції. Натхнення на створення цієї системи прийшло з Пенсильванської конституції 1776, яка включала колегію з 12 членів Вищої Виконавчої Ради з primus inter pares — президентом. Варіації цієї форми правління, що базуються на французькій моделі, були також встановлені в Європейських регіонах, завойованих Францією протягом Французьких революційних війн.

У минулому, Уругвай, Югославія (після 1974), Україна, та інші країни були під правлінням директорій. Уряд Радянського Союзу може певним чином бути схарактеризованим, як директорія, але він розвивався в дещо іншому способі.

Єдина країна, що зараз використовує цю форму правління, є Швейцарія (і, в меншій мірі, Сан-Марино), де директорії керують всіма рівнями адміністрації федеральної, кантонної і муніципальної. Федеральна рада Швейцарії обирається парламентом на 4 роки (члени ради не можуть бути звільнені), і складається з семи членів, серед яких є президент та віце-президент, хоча вони й є символічні. Між парламентом та Федеральною Радою нема відносин довіри. Це — спільна система правління, яка відображає неоднорідність і багатоетнічність Швейцарців. На місцевому (локальному) рівні використовуються прямі народні вибори.

Визначення

Директоріальна система — це система правління, в якій виконавча влада розділена між визначеною кількістю осіб, що є рівними. Дехто сперечається, що Діархії (наприклад, Андрорра) є директоріями, так як виконавча влада є в руках більше, ніж одної особи.^{[джерело?]} Ізраїльська парламентська система, кодифікований, оптимізований варіант Вестмінстерської системи, згідно якої виконавчою владою наділений багаточленний Уряд Ізраїлю, на противагу до президента, що працює, прислухаючись порад уряду у нормальній Вестмінстерській системі, може вважатись напів-директоріальною.

Приклади

Сучасні

• Федеральна рада Швейцарії
  
• Капітани-регенти Сан-Марино
  

Колишні

• Вища виконавча рада співдружності Пенсильванія
  
• Президентство Югославії
  
• Уругвайська Національна адміністративна рада
  
• Директорія Української Народної Республіки
  
• Французька Директорія
  
• Радянський Союз
  

Див. також

• Державний лад Швейцарії
  
• Державний лад Сан-Марино
• Політична система
  
• Федеральна рада Швейцарії
  
• Виконавча влада
  
• Колегіальність