Дифузне відбиття світла

Ілюстрація розсіяного та дзеркального відбивання^[1]. Довжина червоних променів відображає силу відбитого світла, яка для ідеального розсівного (дифузного) відбивача залежить від напрямку за законом косинусів Ламберта.

Дифузне або розсіяне відбиття світла — явище відбиття світла поверхнею, при якому світлові промені відбиваються в різних напрямках. Дифузне відбиття пояснюється розсіянням світла на нерівностях поверхні, і є протилежним процесом до дзеркального відбиття.

Поверхні, для яких властиве дифузне відбиття, називаються матовими. Поверхня, яка розсіює світло рівномірно у всі напрямки називається абсолютно матовою.

Людина бачить різні предмети саме завдяки розсіяному відбиттю світла від них.

Концепція дифузного відбиття світла використовується у тривимірній графіці для створення враження просторовості об'єкта. На відміну від дзеркального, дифузне відбивання відбиває промені не прямолінійно (як при дзеркальному), а розсіяно.

Примітки

↑ Scott M. Juds (1988). Photoelectric sensors and controls: selection and application. CRC Press. с. 29. ISBN 978-0-8247-7886-6.

Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Scott M. Juds (1988). Photoelectric sensors and controls: selection and application. CRC Press. с. 29. ISBN 978-0-8247-7886-6.

[1]