Дичек Сергій Олександрович

Сергій Дичек
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	20 липня 1972(1972-07-20) Волочиськ
Смерть	5 січня 2020(2020-01-05) (47 років) хутір Вільний (Золоте-4)
Військова служба
Роки служби	2015—2020
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Військова розвідка
Формування	130 ОРБ
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Бахмутку (з 2017)
Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Олекса́ндрович Ди́чек (1972—2020) — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису

Народився 1972 року в м. Волочиську на Хмельниччині. Закінчив 8 класів Волочиської ЗОШ № 5 у 1987 році, по тому — СПТУ № 21 від машинобудівного заводу, за фахом — токар-фрезерувальник. Одночасно з цим отримав повну середню освіту — у вечірній школі, закінчив у ній 9 та 10 класи. 1989 року закінчив Волочиське СТК ДТСААФ на професію «водія», також у Красилівській автошколі пройшов курс навчання за спеціальністю «водій транспортних засобів категорії „С“». Захоплювався технікою й автомобілями, полюбляв полювання й риболовлю, мріяв дати своїм дітям хорошу освіту, допомогти їм знайти своє місце в житті. Від 2000 року мешкав у с. Богданівка (Волочиський район) — того року одружився, був для дружини та дітей опорою і підтримкою. Певний час — до 2007-го — працював у Чехії.

З весни 2015 року — у Збройних Силах України. Старший сержант, головний сержант — командир протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 130 ОРБ.

28 березня 2016 року уклав контракт на три роки, військову службу проходив на посаді водія-санітара медичної роти. Блогер та письменник Свирид Опанасович за гонорар від видання книжки «Історія України від Діда Свирида» придбав для медичного пункту автівку, її командир віддав Сергію. Згодом продовжив контракт і перейшов до РВП.

5 січня 2020 року в обідню пору загинув поблизу хутора Вільний (Золоте-4) внаслідок наїзду автомобіля ГАЗ-66 на закладений вибуховий пристрій. Два українські військовослужбовці здійснювали тут заходи з логістичного забезпечення нових позицій, які облаштовували у зв'язку з розведенням на цій ділянці військових формувань. Другий вояк зазнав важких поранень.

9 січня 2020 року був похований у с. Богданівці. Провести Сергія в останню путь прийшло близько 500 людей; кілька автобусів приїхало з бойовими побратимами. Прощалися на колінах.

Залишилися мама, брат, сестра, донька від першого шлюбу (мешкає в Польщі), дружина та два сини.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 177/2020 від 12 травня 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно).
• 12 жовтня 2020 року на фасаді Волочиської ЗОШ № 5 відкрито меморіальну дошку.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня.

Джерела

• Ще один місяць війни на Сході: обличчя та історії загиблих героїв січня [Архівовано 6 червня 2020 у Wayback Machine.]
• На Хмельниччині на колінах провели в останню путь загиблого військового [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.]
• «У тих полях, вкритих щільним простирадлом тиші, назавжди залишилися багато моїх бойових друзів» [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Дичек Сергій Олександрович [Архівовано 6 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну