Перейти до вмісту

Дмитро Зеленський

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дмитро Зеленський
Громадянство Гетьманщина
Національністьукраїнець
Діяльністьполковник Лубенського полку
Конфесіяправославний
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зеленський.

Дмитро Зеленський — український державний та військовий діяч у добу Гетьманщини. Полковник Лубенського полку Війська Запорозького Городового. Свояк Гетьмана Іоанна Мазепи.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син Михайла Зеленського[1]. Від 1689-го знатний військовий товариш. Полковник Лубенського полку приблизно з 1700 р., після смерті попереднього полковника Лубенського Леонтія Свічки (05. 08. 1699).

Як видно з листа Пилипа Орлика Стефану Яворському, належав до тих старшин, які після доносу Василя Кочубея з власної ініціативи складали повторну присягу Гетьману.

«обіщая, при его достоинстві и при обороні прав и волностей войсковых до крове стоять, и в наиболшом нещастю не отступать его, яко вожда и рейментара своего».

Гетьман Іоанн Мазепа мав у числі найближчого порадника у зовнішніх справах саме Дмитра Зеленського - поруч із Данилом Апостолом та Дмитром Горленком. У колі цих трьох представників Генеральної Старшини він остаточно вирішував справу з союзом із королем Швеції Карлом ХІІ-им. Пилип Орлик зазначав:

«Отказали на тое всі единогласно, чтоб не ишол, и совітовали, дабы немедленно до короля шведского посылал с прошением о протекцию»

Лубенський полк брав участь у героїчній обороні Батурина (Дмитро Зеленський у той момент був разом з Іваном Мазепою).

Після Полтавського бою лубенський полковник разом з багатьма іншими старшинами здався. На допиті він вдавав, що нічого не знав про союз із Шведським Королівством аж до переходу на бік шведів:

«...А перешед Десну, объявил ему, Зеленскому, что будто генерал... Меншиков идет по него и по всю старшину, которых хочет побрать и забить в колодки».

Цьому поясненню царські сановники не повірили. Розслідування показало, що він належав до кола посвячених гетьмана.

Лубенського полковника ув'язнили і 1711 заслали до Сибіру, де він і помер у бідності та злиднях.

У межах відеопроєкту «Повернуті із небуття» у Лубнах створили відеоролик про життєвий шлях визначного українця[2].

Джерела:

  1. Розпорядження лубенського полковника Дмитра Зеленського сотнику Семену Вакуленку (від 16 січня 1701 р.) / Військові кампанії доби гетьмана Івана Мазепи в документах. Упор. Сергій Павленко. - К., ВД "Києво-Могилянська академія", 2009. - с. 899.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ І.Кривошея Неурядова старшина Миргородського полку XVII — першої третини XVIII ст. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 26 березня 2016.
  2. ↑ Ідеолог української державності: у Лубнах створили просвітницьке відео про Міхновського. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 2 грудня 2024. Процитовано 21 січня 2025.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дмитро_Зеленський