Перейти до вмісту

Дмитрук Андрій Всеволодович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дмитрук Андрій Всеволодович
Ім'я при народженніДмитрук Андрій Всеволодович
Народився10 липня 1947(1947-07-10) (77 років)
Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник-фантаст, сценарист
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Мова творівросійська, українська
Роки активності1963 —
ЖанрФантастика
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
МатиДмитрук Таїсія Наумівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитрук.

Андрі́й Все́володович Дмитру́к (нар. 10 липня 1947, Київ) — український письменник-фантаст і сценарист. Член Національної спілки кінематографістів України та Національної спілки письменників України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Києві. Закінчив ВДІК.

Творчість

[ред. | ред. код]

Написав понад півтори сотні сценаріїв науково-популярних, документальних і художніх фільмів.

Перша публікація — оповідання «Міраж» (1963). У 1967 році в київському видавництві «Веселка» вийшла його перша книга — збірник коротких оповідань «Велика місія цивілізаторів». Активно публікувався в 1970–1980-х роках, написав кілька десятків оповідань українською та російською мовами.1990 року опублікував збірку «Сліди на траві». Усього випустив п'ять фантастичних збірок (дві українською та три російською мовами).

У 1996 р. вийшов роман «рос. Битва богов»; у 2012 р. — роман «рос. Смертеплаватели».

У 2013 році[1] за сценарієм А. Дмитрука режисерка Світлана Красножон зняла документальний фільм «Двобій на Дніпрі», присвячений подіям Другої світової війни, що відбувалися на території Києва в 1943 році. 5 листопада 2013 фільм був показаний в телеефірі Першого національного каналу до 70-ї річниці визволення Києва від німецької окупації[2], а 2015 року Український інститут національної пам'яті включив цей фільм у перелік художніх і документальних фільмів, рекомендованих до використання для відзначення у загальноосвітніх навчальних закладах 70-ї річниці завершення Другої світової війни[1].

У 2016 році вийшли фантастична повість «рос. История сердобольного вампира» та книга-документ «Мы — дети Днепра».

У 2018 р. — вийшли роман «Защита Эмбриона» та збірка повістей «Магические приключения Лярусса и Марше».

У 2021 р. вийшла книга «Совсем другие».

У 2022 р. вийшла книга "Суд Осириса", 10 повістей у жанрі магічного детективу.

У 2023 р. вийшла книга-документ "...І назвали його Київ" (співавтор О. Ручко).

У 2024 р. вийшла книга нарисів "Мала енциклопедія таємниць".

Був учасником Першої Всесоюзної наради КЛФ у Києві, членом правління Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів (ВТО МПФ). .

Робота в ЗМІ

[ред. | ред. код]

Працював оглядачем Українського телебачення, був автором і головним ведучим передачі «Свічадо. Реальність неможливого», далі "Цей таємничий світ" (на каналі УТ-1 Національної телекомпанії України) про загадки і таємниці минулого; автором та ведучим документальних телефільмів на каналі UA.Перший. Був автором і ведучим ще кількох телепрограм,. Багато років збирає унікальну картотеку, де зібрані тисячі фактів про таємниче і загадкове. З лютого 2017 року — президент благодійного фонду ім. Володимира Фролькіса, що підтримує досліди українських вчених в галузі подовження людського життя.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Голова творчого об'єднання пригодників і фантастів Київської організації Національної спілки письменників України.[3]

Погляди

[ред. | ред. код]

Письменник вважає, що в 1991 році в Україні відбувся процес її виламування з «загальноруського космосу»[4]. Сумнівається в політиці русифікації та утисках української культури за часів Російської імперії та в Радянському Союзі[5].

За власними словами (1991 рік),

розпад СРСР сприйняв, як особисту катастрофу; з тих пір відчуваю себе емігрантом в незнайомій і досить моторошній країні, вірніше - висланим насильно ...[6].

У вересні 2017 року підтримав ініціативу Яна Таксюра з приводу відміни закриття Російського Центра науки і культури в Києві[7].

Твори

[ред. | ред. код]
  • 1967 Велика місія цивілізаторів: Науково-фантастичні оповідання
    • Міраж — с.5-15
    • Альбертів злочин — с.16-22
    • Спадкоємці — с.23-28
    • Хрестоносець — с.29-35
    • Ніч — с.36-44
    • Король твіста — с.45-54
    • Знімальний майданчик — с.55-66
    • Порушення закону — с.67-73
    • Пустощі: Оповідання-жарт — с.74-84
    • Волохатий хлопець — с.85-89
    • Велика місія цивілізаторів — с.90-104
    • Творення світу: Феєрія — с.105-115
  • 1982 Аурентина: Науково-фантастичні оповідання
    • Аурентина — с.3-20
    • Доброго ранку, химери! — с.21-53
    • Лісовий цар — с.54-68
    • Дорога до джерела — с.69-91
    • Диво — с.92-99
    • Двобій — с.100-116
    • Відповідний візит — с.117-127
    • Повернення Регіса — с.128-140
  • Щоденник Стівена Шейкера: Науково-фантастичне оповідання // Знак зодіака. — К.: Веселка, 1965 — с.43-63
  • Нуль-бар'єр: Науково-фантастичне оповідання // Позивні Альфи Лебедя. — К.: Веселка, 1966 — с.98-105
  • Кінь білий і кінь гнідий: Фантастичне оповідання / Пер. з російської С. Гайдук // Пригоди, подорожі, фантастика-79. — К.: Молодь, 1979 — с.115-127
  • Відвідини самітника: [Оповідання] // Пригоди, подорожі, фантастика-81. — К.: Молодь, 1981 — с.49-62
  • Усміх капітана Дарванга: Оповідання // Пригоди, подорожі, фантастика-83. — К.: Молодь, 1983 — с.167-179
  • Форміка: Оповідання // ППФ (Пригоди, подорожі, фантастика)-85. — К.: Молодь, 1985 — с.113-129
  • Таємниця абата Монитессюї: Повість // Дніпро, 1987, № 7 — с.
  • Гостинець для президента. — К.: Радянський письменник, 1989 — с.137-193
  • Священна відеохроніка: Оповідання / Пер. Зінаїди Клещенко // Пригоди, подорожі, фантастика-90. — К.: Молодь, 1990 — с.102-124
  • Сон про лісове озеро: Повість / Мал. О. О. Бутенко // Наука-фантастика, 1991, № 6 — с.19-26; № 7 — с.; № 8 — с.

1991 — Диво на лотосі. Дозвільні роздуми туриста // Пригоди, подорожі, фантастика-91: Зб.: Повісті, оповідання, нариси / Упоряд. Л. П. Забродська, Худож. О. І Дмитрієв. — К.: Молодь, 1991. — с. 5-29[8].

Літературні премії[9]

[ред. | ред. код]

2013 рік

[ред. | ред. код]
  • Номінант Демократичної Національної премії України по фантастиці за роман рос. «Смертеплаватели» (2008)
  • Номінант Демократичної Національної премії України по фантастиці за повість рос. «Чаша и яд» (2012)
  • Номінант Демократичної Національної премії України по фантастиці за оповідання рос. «Слоновья леди» (2012)

2017 рік

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Про методичні рекомендації до відзначення 70-ї річниці завершення Другої світової війни — Лист МОН України № 1/9-410 від 31 серпня 2015 року. Освіта.UA. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  2. ↑ Перший покаже д/ф до 70-ї річниці визволення Києва від фашистів. ТелеПростір. 4 листопада 2013. Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 10 червня 2022.
  3. ↑ Тетяна Фольварочна очолила Київську організацію НСПУ. НСПУ. 28 лютого 2024. Процитовано 19 березня 2024.
  4. ↑ Слово писателя 03.02.2014
  5. ↑ Слово писателя 14.02.2014. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 30 липня 2018.
  6. ↑ Андрей Всеволодович Дмитрук. Лаборатория фантастики
  7. ↑ Деятели украинской культуры направили открытое обращение об ошибочности законопроекта по закрытию РЦНК. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 4 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Все литературные премии и номинации на них Андрея Дмитрука // Лаборатория фантастики. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • М. О. Сорока. Спільними зусиллями…: Інтерв'ю // Наука-фантастика, 1991, № 6 — с.18-19

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дмитрук_Андрій_Всеволодович&oldid=43115577