Добриня (воєвода)

Добри́ня
Ім'я при народженні	Добри́ня
Псевдо	Добриня Микитич
Народився	не пізніше 946 Низкиничі
Помер	1007
Посада	посадник у Новгородіd
Батько	Мал
Брати, сестри	Малуша
Діти	Костянтин Добринич
Медіафайли у Вікісховищі

Добри́ня — історична особа, воєвода Володимира I Святославича, брат його матері (вуй) Малуші, за даними Ю. Диби, І. Мицька, А. Членова — чеського походження, за іншими — син Малка Любечанина (Мстиши-Люта (Мстислава Лютого) Свенельдича). Його вважають можливим прототипом билинного богатиря Добрині Микитича.

Життєпис

До володінь Мала на Волині належала група з декількох сіл розташованих у 22 км на південь від Володимира, — Низкиничі, Будятичі та Калусів (нині Гряди). Знайома Длугошу назва села Низкиничі (малий/низький) спонукала його назвати древлянського князя Мала Ніскинем. З цим населеним пунктом пов'язують і билинне прізвище брата Малуші, відомого як Добриня Нікітіч (Низкинич).

Коли в 970 році великий князь Святослав розділив Київську Русь між двома старшими синами, новгородські посли, за вказівкою Добрині, випросили до себе Володимира, який і поїхав до Великого Новгороду зі своїм дядьком.

979 року Володимир вирушив з Новгорода в Київ з наміром відібрати владу у старшого брата. Добриня ж хотів відняти у Ярополка наречену, Рогніду, дочку полоцького правителя Рогволода, щоб видати її за Володимира. На це Рогніда відповіла: «Не хочу я за робичича», чим сильно образила Добриню, сестру якого називали рабинею, і після перемоги, здобутої над Рогволодом, він, за літописом, наказав племіннику «бути з нею (Рогнідою) перед батьком її і матір'ю».

Ставши єдиним правителем держави, Володимир поставив посадником в Новгороді Добриню. Звідси, в 985 році, він ходив разом з Володимиром на багату Волзьку Булгарію. Мир з болгарами був укладений за порадою Добрині, який говорив, що такий багатий народ не буде платити данину.

Що стосується участі Добрині в хрещенні новгородців, то її, можна визнати достовірною, але відомості про цю подію у літописах невизначені та заплутані, а подробиці епізоду, передані Татищевим зі слів так званого Йоакимовського літопису, ґрунтуються на старовинній новгородській приказці: «Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем». Згідно з цими відомостями, жрець Богомил на прізвисько Соловей, підбурював новгородців проти нової, християнської віри і був переможений посадником Вороб'єм Стояновичем. Однак М. М. Карамзін вважав наведену Татищевим історію хрещення Новгорода вигадкою.

Згодом новгородським посадником став син Добрині — Костянтин Добринич.

За свої здобутки протягом життя Добриня став одним із головних героїв билин, де він виступає поряд з Іллею Муромцем серед найповажаніших руських богатирів.

Родина

За Д. Прозоровським та Шахматовим (відомості про предків дали автори Повісті врем'яних літ Вишата і Ян Вишатич).

• Малко Любечанин
  • Малуша
  • Добриня
    • Костянтин Добринич
      • Остромир + Феофана
        • Вишата
          • Путята Вишатич
          • Ян Вишатич + Марія
            • преп. Варлаам

Джерела

• Диба Ю., Мицько І. Неіснуючий похід 981 р. князя Володимира на ляхів [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.]. — 2015
• Котляр М. Ф. Добриня [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 418. — ISBN 966-00-0405-2.
• Татищев В. Н. Собрание сочинений: В 8-ми томах: Т. 1. История Российская. Часть 1: — Репринт с изд. 1963, 1964 гг. — М. : Ладомир, 1994. — 500 с. (рос.)
• Карамзін М. М. Історія держави Російської в 12-ти томах / Под ред. А. Н. Сахарова. — М. : Наука, 1989. — Т. 1. — 640 с. — ISBN 5-02-009550-8. — примітки 421, 463 (рос.)
• Котляр М.Ф. ДОБРИНЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004.

Додаткова література

• Добриня [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 358-359. — 1000 екз.
• Повне зібрання руських літописів I, 29, 34, 36, 62, 131; II, 246, 250, 263; IV, 175; V, 2, 108, 112, 114, 132; VII, 28, 289, 294, 296, 326, IX под 990 г.
• продовж. Нестора 185;
• Троїцк. літ.
• Добриня // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

• Анатолій Членов. За слідами Добрині [Архівовано 29 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)