Довжанка (річка)

Довжанка
49°37′26″ пн. ш. 25°22′51″ сх. д.
Витік	біля південно-східної околиці с. Озерна 49°37′26″ пн. ш. 25°22′51″ сх. д.
• координати	49°37′26″ пн. ш. 25°22′48″ сх. д.
Гирло	Серет (біля с. Острів та с-ще Великої Березовиці)
• координати	49°29′06″ пн. ш. 25°35′46″ сх. д.
Басейн	Басейн Дністра
Країни:	Україна Тернопільська область Тернопільський район
Регіон	Тернопільська область
Довжина	25 км
Площа басейну:	70 км²
Притоки:	невеликі потічки
Медіафайли у Вікісховищі

Довжа́нка — невеличка річка в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області. Права притока Серету (басейн Дністра).

Опис

Довжина 25 кілометрів, площа басейну 70 км². Долина річки трапецієподібна, схили пологі, розорані. Заплава двобічна, завширшки 100—200 м. Річище слабозвивсте, завширшки 4—5 м. Похил річки 2,4 м/км. Живлення мішане. Притоки переважно ліві, з півночі, невеликі. Річка замерзає на початку грудня, скресає до середини березня.

Розташування

Починається з джерела біля південно-східної околиці села Озерна Зборівського району. Тече на південний схід. Впадає у Серет біля села Острів та селище Великої Березовиці Тернопільського району.

Над річкою розташовані населені пункти:

• Довжанка;
• Підгороднє;
• Петриків (окраїни села);
• Велика Березовиця;
• Острів (його частина що має назву Хутори Острівецькі).

Цікаві факти

За минулі століття воду річки використовували для сільського господарства (водяні млини, круподерки), та для виробництва сукна (сукнобійки). В сучасний період вода річки іде для зрошення сільськогосподарських угідь (у посушливий літній період), також для домашніх потреб і розводять водоплавну птицю, а також для ловлення риби. На річці побудовано кілька ставів.

Див. також

Річки Тернопільської області

Джерела

• Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
• Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 179 (Довжанка № 2)
• «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 43. — (№ 587).