Перейти до вмісту

Дребньова Людмила Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дребньова Людмила Миколаївна
Ім'я при народженніЛюдмила Николаевна Дребнёва
Дата народження8 жовтня 1954(1954-10-08)[1] (70 років)
Місце народженняКурган, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна
Професіяакторка
Кар'єра1974 — дотепер
Нагороди
Заслужений артист Росії
IMDbID 0220236

Людмила Миколаївна Дребньова (нар. (8 жовтня 1954(1954-10-08), Курган)) — радянська і російська актриса театру і кіно[2]. Заслужена артистка Російської Федерації (2001)[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 8 жовтня 1954 року[2] в місті Кургані Курганської області.

У 1972 або 1973 році приїхала з Оренбурга в Москву і ступила до Школи-студії МХАТ. Під час першого курсу її запросили зніматися в головній ролі у фільмі режисерів Валентина Козачкова і Вадима Лисенка «Посилка для Світлани» (1974), за що студентку виключили з навчального закладу. Після закінчення зйомок фільму Людмила повернулася до Москви і вступила в Щукінське училище.

У 1978 році закінчила Вище театральне училище імені Б. В. Щукіна (акторський курс Альберта Бурова) і була запрошена в трупу Театру імені Моссовета, де прослужила одинадцять років (1978—1989)[4].

З 1987 року (з дня заснування театру) — актриса московського театру «Школа драматичного мистецтва» Анатолія Васильєва (режисерсько-акторська Лабораторія Ігоря Яцко)[4].

Нагороди

[ред. | ред. код]

21 листопада 2001 року «за заслуги в галузі мистецтва» Людмилі Дребньовій присвоєно почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації»[3].

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Театр імені Моссовєта[5]

[ред. | ред. код]
  • 1978 — «Мільйон за посмішку» (Анатолій Софронов). Постановка Ірини Анісімової-Вульф — Ніна
  • 1978 — «Казка про дівчинку-невдачу» (Є. Гвоздьов). Постановка А. Молчадської — придворна дама / Краскіна
  • 1978 — «Царське полювання» (Леонід Зорін). Постановка Романа Віктюка — гостя на вечорі Катерини
  • 1978 — «Очима клоуна» (Генріх Белль). Постановка Геннадія Бортнікова — Генрієтта / Белла Брозен (1984)
  • 1978 — «„А чи існує кохання?“ — запитують пожежники» (Едвард Радзинський). Режисер: Борис Щедрін — Вона
  • 1979 — «Кішки-мишки» (Іштван Еркень). Режисер: Інна Данкман — Ержбет у молодості / Ілона (1981)
  • 1979 — «Брати Карамазови» (Федір Достоєвський). Режисер: Павло Хомський — дівка в картині «Мокре»
  • 1980 — «Якщо буду живий…» (Сергій Коковкиі). Режисер: Олексій Казанцев — голос / Мар'яна / Ксенія / хлопчик-італієць / нянька / дама з квітами
  • 1981 — «Живий труп» (Лев Толстой). Режисер: Борис Щедрін — циганка Маша
  • 1981 — «Перевищення влади» (Валентин Черних). Режисер: Павло Хомський — Кулагіна
  • 198? — «Що той солдат, що цей» (Бертольт Брехт). Режисер: Марк Вайль — Леокадія Бегбик, власниця трактиру [6]
  • 1982 — «Похорон в Каліфорнії» (Рустам Ібрагімбеков). Режисер: Сергій Юрський — Кітті
  • 1982 — «Єгор Буличов та інші» (Максим Горький). Режисер: Павло Хомський — Олександра Буличова
  • 1983 — «Прем'єра» (Лалі Росеба). Режисер: Марк Вайль — Ада
  • 1984 — «Фабрична дівчина» (Олександр Володін). Режисер: Борис Щедрін — Женька Шульженко
  • 1984 — «Людина як людина» (Б. Брехт). Режисер: Марк Вайль — Леокадія Бегбик
  • 1986 — «Маленькі трагедії» (Олександр Пушкін). Режисер: Армен Хандікян — Лаура / Луїза
  • 1986 — «Орніфль, або Наскрізний вітерець» (Жан Ануй). Режисер: Сергій Юрський — Маргарита
  • 1987 — «Сумний детектив» (Віктор Астаф'єв). Режисер: Геннадій Тростянецький — Елеонора Сошнина
  • 2001 — «Срібний вік» (Михайло Рощин). Режисер: Юрій Єрьомін — Кіра Августівна

Театр «Школа драматичного мистецтва»

[ред. | ред. код]
  • 1987 — «Шість персонажів у пошуках автора» (Л. Піранделло). Режисер: Анатолій Васильєв — пасербиця
  • 1988 — «Спостерігач» (О. Шипенко). Режисер: Борис Юхананов — рок-співачка
  • 1990 — «Сьогодні ми імпровізуємо» (Л. Піранделло). Режисер: Анатолій Васильєв
  • 1992 — «Ідіот» — глави з роману (Ф. Достоєвський). Режисер: Анатолій Васильєв — Аглая / Варя
  • 1994 — «Амфітріон» (Мольєр). Режисер: Анатолій Васильєв — Алкмена / Клеантида
  • 1998 — «„Дон Жуан, або Кам'яний гість“ та інші вірші» (О. Пушкін). Режисер: Анатолій Васильєв — Лаура
  • 1999 — «Концерт „До***“» (О. Пушкін). Режисер: Анатолій Васильєв — виконавиця романсів
  • 2006 — «Кам'яний гість, або Дон Жуан мертвий» (О. Пушкін). Режисер: Анатолій Васильєв — Донна Анна
  • 2008 — «Кам'яний ангел» (М. Цвєтаєва). Режисер: Ігор Яцко — Венера
  • 2013 — «Як важливо бути серйозним» (О. Вайлд). Режисер: Ігор Яцко — Леді Брекнел
  • 2015 — «Вишневий сад» (А. П. Чехов). Режисер: Ігор Яцко — Любов Андріївна Раневська, поміщиця

Центральний будинок актора

[ред. | ред. код]
  • 2002 — «Три високі жінки». Режисер: Роман Мархолія;
  • 2003 — «Воскресіння Лазаря» (Федір Достоєвський). Режисер: Борис Мільграм — Катерина Іванівна;
  • 18.01.2012 — «Завжди з любов'ю…» (творчий вечір заслуженої артистки Росії Людмили Дребневой з циклу «Різні долі»)[7][8]. Режисер: Павло Тихомиров.

Московський театр юного глядача

[ред. | ред. код]
  • 2003 — «Сни вигнання» (Кама Гінкас) — жорстока тітка в капелюсі[9]

Державний театр націй

[ред. | ред. код]
  • 2004 — «Роман без ремарок» (Сергій Коробков). Режисер: Геннадій Шапошников — вахтерка

Московський драматичний театр імені М. Н. Єрмолової

[ред. | ред. код]

Фільмографія[12]

[ред. | ред. код]

Озвучення

[ред. | ред. код]

Участь у телевізійних програмах і сюжетах

[ред. | ред. код]

Згадки у друкованих виданнях

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б «Русский драматический театр. Энциклопедия». / Редакторы: М. Андреев, Н. Звенигородская, А. Мартынова, Е. Беглярова. — М.: Издательство «Большая российская энциклопедия», 2001. — 568 с.: ил.: карт. (стр. 137).
  3. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации № 1338 от 21 ноября 2001 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [Архівовано 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
  4. ↑ а б Труппа театра. Людмила Дребнёва. Биография, работы в театре. [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] Официальный сайт театра «Школа драматического искусства» (Москва) // sdart.ru
  5. ↑ «Театр имени Моссовета» / Сост.: В. М. Школьников. — М.: «Искусство», 1985. — 296 с.: ил.
  6. ↑ газета «КомерсантЪ» № 196 от 15.10.94 (цитата в 3-м обзаце). Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
  7. ↑ Дом Актёра, Пресса о нас. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 11 жовтня 2020.
  8. ↑  Запись Вечера Л. Н. Дребнёвой на YouTube
  9. ↑ Программка спектакля «Сны изгнания». Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 11 жовтня 2020.
  10. ↑ Театр имени Ермоловой — Афиша. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // ermolova.ru
  11. ↑ Заслуженная артистка РФ Людмила Дребнёва отмечает юбилей на сцене. — Актрисе театра Анатолия Васильева исполняется 60 лет. [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] Информационное агентство России «ТАСС» // tass.ru (8 октября 2014 года)
  12. ↑ «Актёры отечественного кино». Энциклопедия в 4-х томах. / Авторы-составители: М. Кравченко, А. Тремасов. — М.: Издательство «ИнформБюро», том 1-й «от А до Д», 2012. — 744 с.: ил.: (стр. 715).
  13. ↑ Фильмы-спектакли: Аннотир. кат. / Сост.: А. Ю. Соколова. — М.: Гостелерадиофонд, 2002. — 288 с.: ил.
  14. ↑ Телевизионные спектакли: Аннотир. кат. / Сост.: Е. И. Олейник, А. Ю. Соколова. — М.: Гостелерадиофонд, 2000. — 448 с.: ил.
  15. ↑ Телеканал «Культура» — информация о телеспектакле «Простая девушка».//- В эфире: 26 марта 2012 года
  16. ↑ Телеканал «Культура» — информация о телеспектакле «Садко».
  17. ↑ Проект «Живая поэзия » — информация о проекте «Живая поэзия». Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 10 жовтня 2014.
  18. ↑ «Звёзды „Русского мира“: актриса Людмила Дребнёва». [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // russkiymir.ru
  19. ↑ Новости культуры, 7 октября 2008 года
  20. ↑ Реальные истории, 17 октября 2010 года
  21. ↑ Новости культуры, 11 ноября 2010 года[недоступне посилання]
  22. ↑ События, 11 декабря 2011 года
  23. ↑ Правда 24, 7 октября 2014 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
  24. ↑ Календарь, 8 октября 2014 года. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  25. ↑ Афиша, 8 октября 2014 года. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
  26. ↑ «Музыка в событиях», Выбор Ольги Русановой, 17 октября 2014 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
  27. ↑ Телеканал «Культура» — Игорь Яцко и Людмила Дребнёва на «Худсовете». 29 января 2015 года. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
  28. ↑ Звезда "Школы драматического искусства — Людмила Дребнёва празднует юбилей! газета «Аргументы Неделі» 12 сентября 2014 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
  29. ↑ «Я наломала немало дров, но какой костер!» «газета ИЗВЕСТИЯ» 6 октября 2014 года (7октября № 188(29188)). Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 11 жовтня 2020.
  30. ↑ «Иероглиф страсти, Актриса Людмила Дребнева празднует свой юбилей с „Каменным ангелом“» «Российская газета» 9 октября 2014 № 230(6502). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 11 жовтня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дребньова_Людмила_Миколаївна&oldid=43646088