Дромон
Дромон (дав.-гр. δρόμων від δρόμος — «біг») — швидкохідне вітрильно-весельне військове судно в V—VII ст. Дромон прийшов на зміну біремам і лібурнам. Вперше був спущений на воду близько V ст. н. е. і протримався, в декількох різновидах, до XII століття.
Про це судно у нас мало відомостей. Один візантійський рукопис, що датується 850-м роком, містить гравюру, що зображує дромон того часу. Його конструкція нагадує конструкцію біреми з двома ярусами веслярів. Дромон мав дві щогли з латинськими вітрилами. Але самі перші судна цього типу мали один ярус веслярів, швидше нагадуючи лібурну з одного щоглою. Пізніше з'явилися великі дво-і трищоглові дромони. Їх довжина варіювала від 30 до 50 метрів, ширина — від 6 до 7 метрів. На кормі було два румпелі, з кожного борту свій. У плані вони мали загострену форму і були дуже швидкохідні. Екіпаж налічував, залежно від розмірів корабля, від 100 до 300 осіб. Існував у візантійців і такий корабель, як хеладіон, але про нього нам відомо ще менше, ніж про дромон.
Кіль дромона закінчувався, як і у біреми, зануреним у воду тараном, а головним його озброєнням були катапульти, які метали вогненні снаряди на велику відстань. У носовій і кормовій частині судна розміщувалися підняті палуби для стрільців з лука. Потужні, важкі катапульти мали можливість кидати снаряди вагою 5 кг на дистанцію до 1000 метрів. Озброювалися дромони також легкими вогнеметами — сифонофорами, які заливали кораблі супротивника рідкою палаючою масою («грецький вогонь»), що складалася з гудрону, сірки і селітри, розчинених у нафті. При найменшому контакті з водою рідина спалахувала. Як вже говорилося щодо римської лібурни, така пожежа тільки розгорялася при гасінні водою і загасити її можна було лише вином, оцтом або піском. Точний склад цієї суміші, як і конструкція озброєння, не дійшли до нас. Від таранів противника дромони були захищені металевою бронею.
Після падіння Західної Римської імперії боротьба за панування на Середземному морі велася вже між Візантією і Арабським світом. Головним видом кораблів в ту епоху став дромон, причому з обох боків.
- Хельмут Ханке — Люди, корабли, океаны [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Валерий Потапов — Дромон [Архівовано 8 березня 2009 у Wayback Machine.]
- В. Дыгало, М. Аверьянов — История корабля [Архівовано 23 листопада 2011 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дромон