Очікує на перевірку

Друце Йон Пантелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Друце Йон Пантелійович
рум. Ion Druță
Народився3 вересня 1928(1928-09-03)[1]
Городище, Жудець Сорока, Румунське королівство
Помер28 вересня 2023(2023-09-28)[2] (95 років)
Москва, Росія[2]
ПохованняСвіча Подяки
Країна СРСР
 Росія
 Молдова
Діяльністьдраматург, драматург, поет, історик, письменник
Сфера роботилітературна діяльністьd[3]
Alma materЛітературний інститут імені Горького
Мова творіврумунська і російська
ЧленствоАкадемія наук Молдови
ПартіяНародний фронт Молдови[4] і КПРС[5]
Конфесіяправославна церква[6]
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Республіки (Молдова) орден «Богдан-Засновник»
CMNS: Друце Йон Пантелійович у Вікісховищі

Іон (Йон) Пантелійович Друце (рум. Ion Druţă, Іван Пантелійович Друца; 3 вересня 1928, с. Городiште, Сорокський повіт, Бессарабія — 28 вересня 2023, Москва) — радянський і молдавський письменник і драматург.

Біографія

[ред. | ред. код]

Іон Друце народився 3 вересня 1928 року в селі Городище (нині Дондюшанський район Молдавії) в селянській родині.

Закінчив школу лісового господарства, працював секретарем сільради, в 1947—1951 роках служив в армії. Член ВЛКСМ (1945—1956).

Публікується з 1950 року. Закінчив Вищі літературні курси літературної інституту ім. А. М. Горького (+1957). Писав спочатку молдавською, а з 1960 також і російською мовою. Придбав всесоюзну популярність після публікації в російській перекладі повісті «Листя смутку» (1957, інша назва «Георге, вдовин син»). У 1968 році під тиском постійної критики з боку ЦК КП Молдавської РСР переселився в Москву.

Перші твори Друце були опубліковані на початку 1950-х років. У світ виходять збірники його оповідань, повісті «Листя смутку» («Frunze de dor»), «Набрання розуму розуму», «Останній місяць осені» («Ultima lună de toamnă»), «Хліб любов і мужність», «Повернення на круги своя», «Недовгий вік зеленого аркуша», романи «Запах стиглої айви» («Mirosul gutuiei coapte»), «Тягар нашої доброти» («Povara bunătăţii noastre»), «Самотність пастиря» та інші твори.

У 1967 році за п'єсу «Каса Маре», повість «Останній місяць осені» і роман «Степові балади» (1-у частину дилогії «Тягар нашої доброти») він отримав державну премію МРСР. У 1987 році Іон Друце був одноголосно обраний почесним президентом Спілки письменників Молдови (в 1998 заявив про вихід з Союзу).

Є почесним членом Румунської Академії і членом Академії Наук Республіки Молдова. Голова товариства Св. Апостола Павла («Будинки Апостола Павла»).

У 1990-ті роки звертається до релігійної теми, черпаючи сюжети і смисли в євангельській епосі і створюючи образи Ісуса Христа і апостола Павла. Це, за оцінкою критики, продуктивний «творчий і духовний контакт зі Священною книгою» (Євген Єрмолін).

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Ера Самуїловна Росина (1929—2017), дочка відомого єврейського поета Шмуеля (Самуїла Ізраїлевича) Росина (1892—1941), який загинув при обороні Вязьми. Дочки-близнюки — Ольга (живе в Ізраїлі) і Тетяна (1958—2011).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://druta.asm.md/
  2. ↑ а б Marele scriitor Ion Druță s-a stins din viață — 2023.
  3. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ https://mariusmioc.wordpress.com/2012/08/26/1989-chisinau-timpul-cere-insistent-decizii-care-ar-intoarce-irevocabil-pagina-cu-semnaturile-funeste-ale-lui-molotov-si-ribentrop/
  5. ↑ https://cersipamantromanesc.wordpress.com/2016/01/01/miscarea-de-renastere-nationala-din-moldova-sovietica-si-contrareactia-rusiei/
  6. ↑ https://dilemaveche.ro/sectiune/regimul-artelor-si-munitiilor/articol/ambiguitatea-ideologica-a-literaturii

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Друце_Йон_Пантелійович&oldid=40560906