Очікує на перевірку

Дуг Ейткен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуг Ейткен
англ. Doug Aitken
Інсталяція 2007 року
Народження1968(1968)
Редондо-Біч
Національністьамериканець
КраїнаСША США
Жанрсучасне мистецтво
НавчанняArt Center College of Designd
Діяльністьфотограф, художник-гравер, телепродюсер, video artist, мультимедіаартист, художник інсталяцій
Напрямоквідео-арт, фотографія, кіно
Роки творчості1994 — по теперішній час
Роботи в колекціїХудожній інститут Чикаго, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[1], Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[2], Sammlung Goetzd[3] і Hessel Museum of Artd[4]
НагородиЗолотий лев на Венеційській бієнале, 1999 рік
Сайтdougaitkenworkshop.com

CMNS: Дуг Ейткен у Вікісховищі

Дуг Ейткен (англ. Doug Aitken; нар.1968, Редондо-Біч, США) — сучасний американський художник.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дуг Ейткен народився в місті Редондо-Біч, штат Каліфорнія у 1968 році. У 1986-87 роках вивчав ілюстрацію журналу в коледжі Мерімонт, а потім отримав вищу освіту в Арт-центрі Коледжу дизайну в Пасадені в 1991 році. У 1994 році переїхав до Нью-Йорка, де того ж року відбулась його перша виставка в галереї 303. В даний час він живе і працює у Венеції, Каліфорнії та Нью-Йорку.

Роботи

[ред. | ред. код]

Відео-арт

[ред. | ред. код]

Перші відео-інсталяції почав створювати в середині 90-х років. Серед найвідоміших:

  • Для інсталяцій Sleepwalkers (2007) в Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку та Migration (2008) в Музеї мистецтв Карнегі у Піттсбурзі зовнішні стіни та фасади використовувалися як екрани, на які відео були проектовані.
  • Electric Earth (1999 р.) — інсталяція, на якій показано дивний нічний досвід молодої людини, яка вивчає Лос-Анджелес, і являє собою послідовність незабутніх образів, наче уві сні. Саме за цю роботу Ейткен отримав Золотого лева на Венеційській бієнале у 1999 році.
  • Monsoon (1995 р.) — щоб створити дану інсталяцію, художник відправився в Джонстаун, Гаяна, де в 1978 було скоєно масове самогубство (і вбивство) членів секти «Народний храм».
  • Diamond Sea (1997 р.) — кінематографічна панорама пустелі Наміб в Південно-Західній Африці. Багатство регіону — алмазні шахти, які займають 75 000 квадратних кілометрів. З повітря і землі художник знімає зображення старих будівель, іржавої техніки, порожніх інтер'єрів автоматизованого комплексу, зіставляючи їх з пустелею та океаном. Ейткен витратив місяць на вивчення цього віддаленого місця, яке було закрито для зовнішнього світу з 1908 року. Результатом став пейзаж, до якого художник додав контрастний саундтрек атмосферної техно-музики, поєднавши популярну культуру із зображенням місця, яке так довго існувало без неї.

Фотографії

[ред. | ред. код]
  • 2 second separation II (2000 р.) — на цій роботі зображений танкер на мілині біля узбережжя, який губиться в тумані. Хвилі руйнують корпус судна. Наче викинутий на берег кит, приреченого на загибель. Корабельна аварія сталася в 1980 році біля берегів Мексики. Картина складається із трьох частин різного розміру, де художник документує необоротний і неквапливий розпад судна. (Картина на сайті Chtisties. [Архівовано 17 лютого 2018 у Wayback Machine.])
  • the movement — на цій фотографії художник відкриває абсолютно новий погляд на останки автомобіля, залишеного в пустелі. Ейткен спеціально перевертає фотографію — з одного боку, поворот на 180 градусів дає відчуття невагомості, з іншого боку, дає глядачеві відчуття запаморочення. В рівній мірі, закони фізики та людського сприйняття поставлені під сумнів і порушені. (Картина на artnet. [Архівовано 17 лютого 2018 у Wayback Machine.])

Книжки

[ред. | ред. код]

Ейткен є автором інноваційних книг, які поєднують в собі мистецтво та філософію. Часто книжки є доповненнями до медіа-робіт.

  • «Я — КУЛЯ: Сцени з прискорення культури» (2000 р.), спільно з письменником Деком Куйперсом;
  • «Книга A-Z» (фрактали) (2003), абетка на основі фотографій та відеоробіт Ейткена разом із текстами та інтерв'ю;
  • «Broken Screen» (2005), книга-інтерв'ю з 26 художниками.
  • «Sleepwalkers» (2007), опублікована Музеєм сучасного мистецтва, як доповнення до однойменного фільму та відеоінсталяції;
  • «99 Cent Dreams» (2008), колекція фотографій, яка фіксує «моменти взаємодії», путівник 21-го століття;
  • «Напиши в прес-релізі Джері Брауна» (2008);
  • «Ідея Заходу» (2010);
  • «Чорне дзеркало» (2011);
  • «SONG 1» (2012), доповнення до виставки в музеї Хіршхорн та Саду скульптур. Про ідею чистого спілкування через популярну пісню.
  • Дві монографії про кар'єру художника: «100 YRS» та «Electric Earth».

Загалом Дуг Ейткен є автором 22 книжок.[5]

Музичні кліпи

[ред. | ред. код]

Дуг Ейткен створив кілька музичних кліпів для таких музикантів як Іггі Поп та Fatboy Slim.

Персональні виставки

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Золотий лев на Венеційській бієнале, 1999 рік.[6]
  • Премія Олдрік, Музей сучасного мистецтва Олдрік, 2000 рік.
  • Німецька премія кінокритики, KunstFilmBiennale, 2007 рік.
  • Aurora Award, Aurora Picture Show, 2009 рік.
  • Nam June Paik Art Center Prize, 2012 рік.
  • Американська нагорода «Смітсонівського журналу» у категорії «Візуальні мистецтва», 2013 рік.
  • Національна премія мистецтв. За значні внески в мистецтво, 2016 рік.
  • Frontier Art Prize на Всесвітньому форумі по кордонах, 2017 рік.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.moma.org/collection/works/76378
  2. Artists + Artworks
  3. migration (empire)
  4. https://bard.emuseum.com/people/2281/doug-aitken
  5. books. Doug Aitken Workshop (амер.). Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
  6. Dearth in Venice. the Guardian (англ.). 15 червня 1999. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.