Дуг Ейткен
| Дуг Ейткен | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Doug Aitken | ||||
 | ||||
| Інсталяція 2007 року | ||||
| Народження | 1968 Редондо-Біч | |||
| Національність | американець | |||
| Країна |  США | |||
| Жанр | сучасне мистецтво | |||
| Навчання | Art Center College of Designd | |||
| Діяльність | фотограф, художник-гравер, телепродюсер, video artist, мультимедіаартист, художник інсталяцій | |||
| Напрямок | відео-арт, фотографія, кіно | |||
| Роки творчості | 1994 — по теперішній час | |||
| Роботи в колекції | Художній інститут Чикаго, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[1], Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[2], Sammlung Goetzd[3] і Hessel Museum of Artd[4] | |||
| Нагороди | Золотий лев на Венеційській бієнале, 1999 рік | |||
| Сайт | dougaitkenworkshop.com | |||
|
| ||||
 Дуг Ейткен у Вікісховищі | ||||
Дуг Ейткен (англ. Doug Aitken; нар.1968, Редондо-Біч, США) — сучасний американський художник.
Дуг Ейткен народився в місті Редондо-Біч, штат Каліфорнія у 1968 році. У 1986-87 роках вивчав ілюстрацію журналу в коледжі Мерімонт, а потім отримав вищу освіту в Арт-центрі Коледжу дизайну в Пасадені в 1991 році. У 1994 році переїхав до Нью-Йорка, де того ж року відбулась його перша виставка в галереї 303. В даний час він живе і працює у Венеції, Каліфорнії та Нью-Йорку.
Перші відео-інсталяції почав створювати в середині 90-х років. Серед найвідоміших:
- Для інсталяцій Sleepwalkers (2007) в Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку та Migration (2008) в Музеї мистецтв Карнегі у Піттсбурзі зовнішні стіни та фасади використовувалися як екрани, на які відео були проектовані.
- Electric Earth (1999 р.) — інсталяція, на якій показано дивний нічний досвід молодої людини, яка вивчає Лос-Анджелес, і являє собою послідовність незабутніх образів, наче уві сні. Саме за цю роботу Ейткен отримав Золотого лева на Венеційській бієнале у 1999 році.
- Monsoon (1995 р.) — щоб створити дану інсталяцію, художник відправився в Джонстаун, Гаяна, де в 1978 було скоєно масове самогубство (і вбивство) членів секти «Народний храм».
- Diamond Sea (1997 р.) — кінематографічна панорама пустелі Наміб в Південно-Західній Африці. Багатство регіону — алмазні шахти, які займають 75 000 квадратних кілометрів. З повітря і землі художник знімає зображення старих будівель, іржавої техніки, порожніх інтер'єрів автоматизованого комплексу, зіставляючи їх з пустелею та океаном. Ейткен витратив місяць на вивчення цього віддаленого місця, яке було закрито для зовнішнього світу з 1908 року. Результатом став пейзаж, до якого художник додав контрастний саундтрек атмосферної техно-музики, поєднавши популярну культуру із зображенням місця, яке так довго існувало без неї.
- 2 second separation II (2000 р.) — на цій роботі зображений танкер на мілині біля узбережжя, який губиться в тумані. Хвилі руйнують корпус судна. Наче викинутий на берег кит, приреченого на загибель. Корабельна аварія сталася в 1980 році біля берегів Мексики. Картина складається із трьох частин різного розміру, де художник документує необоротний і неквапливий розпад судна. (Картина на сайті Chtisties. [Архівовано 17 лютого 2018 у Wayback Machine.])
- the movement — на цій фотографії художник відкриває абсолютно новий погляд на останки автомобіля, залишеного в пустелі. Ейткен спеціально перевертає фотографію — з одного боку, поворот на 180 градусів дає відчуття невагомості, з іншого боку, дає глядачеві відчуття запаморочення. В рівній мірі, закони фізики та людського сприйняття поставлені під сумнів і порушені. (Картина на artnet. [Архівовано 17 лютого 2018 у Wayback Machine.])
Ейткен є автором інноваційних книг, які поєднують в собі мистецтво та філософію. Часто книжки є доповненнями до медіа-робіт.
- «Я — КУЛЯ: Сцени з прискорення культури» (2000 р.), спільно з письменником Деком Куйперсом;
- «Книга A-Z» (фрактали) (2003), абетка на основі фотографій та відеоробіт Ейткена разом із текстами та інтерв'ю;
- «Broken Screen» (2005), книга-інтерв'ю з 26 художниками.
- «Sleepwalkers» (2007), опублікована Музеєм сучасного мистецтва, як доповнення до однойменного фільму та відеоінсталяції;
- «99 Cent Dreams» (2008), колекція фотографій, яка фіксує «моменти взаємодії», путівник 21-го століття;
- «Напиши в прес-релізі Джері Брауна» (2008);
- «Ідея Заходу» (2010);
- «Чорне дзеркало» (2011);
- «SONG 1» (2012), доповнення до виставки в музеї Хіршхорн та Саду скульптур. Про ідею чистого спілкування через популярну пісню.
- Дві монографії про кар'єру художника: «100 YRS» та «Electric Earth».
Загалом Дуг Ейткен є автором 22 книжок.[5]
Дуг Ейткен створив кілька музичних кліпів для таких музикантів як Іггі Поп та Fatboy Slim.
|
|
|
- Золотий лев на Венеційській бієнале, 1999 рік.[6]
- Премія Олдрік, Музей сучасного мистецтва Олдрік, 2000 рік.
- Німецька премія кінокритики, KunstFilmBiennale, 2007 рік.
- Aurora Award, Aurora Picture Show, 2009 рік.
- Nam June Paik Art Center Prize, 2012 рік.
- Американська нагорода «Смітсонівського журналу» у категорії «Візуальні мистецтва», 2013 рік.
- Національна премія мистецтв. За значні внески в мистецтво, 2016 рік.
- Frontier Art Prize на Всесвітньому форумі по кордонах, 2017 рік.
- Офіційний сайт художника [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Д.Ейткен на Artnet [Архівовано 17 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ http://www.moma.org/collection/works/76378
- ↑ Artists + Artworks
- ↑ migration (empire)
- ↑ https://bard.emuseum.com/people/2281/doug-aitken
- ↑ books. Doug Aitken Workshop (амер.). Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
- ↑ Dearth in Venice. the Guardian (англ.). 15 червня 1999. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.