Перейти до вмісту

Дудченко Микола Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дудченко Микола Якович
Народження14 серпня 1949(1949-08-14) (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Улянівка, Скадовський район, Херсонська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпейзаж і портрет Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКримське художнє училище імені Миколи Самокиша (1967) і Харківський художньо-промисловий інститут (1972) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительШипов Анатолій Миколайович і Хмельницький Олександр Анатолійович Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, викладач Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка радянських художників України і Спілка художників Росіїd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиДудченко Андрій Миколайович Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїНаціональний художній музей України, Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького, Сімферопольський художній музей, Музей мистецтв Прикарпаття, Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького і Музей Світового океануd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
заслужений художник України заслужений художник Автономної Республіки Крим Державна премія АРК народний художник Республіки Крим

Микола Якович Ду́дченко (нар. 14 серпня 1949, Улянівка) — український і російський художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1978 року[1] та Спілки художників Росії[2]; почесний член з 2016 року, член-кореспондент з 2021 року, академік з 2024 року Російської академії мистецтв (Південне регіональне відділення)[2]. Чоловік художниці Олени Молчанової, батько художника Андрія Дудченка[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 14 серпня 1949 року в селі Улянівці Скадовського району Херсонської області (нині Україна). Протягом 1964—1967 років навчався у Кримському художньому училищі імені Миколи Самокиша, де був учнем Анатолія Шипова; 1972 року закінчив відділення монументально-декоративного мистецтва Харківського художньо-промислового інституту, де був учнем Олександра Хмельницького, Євгена Бикова[2].

Мешкав у Євпаторії в будинку на вулиці 60 років СРСР, № 3, квартира № 55[3]; пізніше у Сімферополі в будинку на вулиці Бетховена, № 113, квартира № 26[4].

З 2004 року — викладач (доцент з 2008 року); у 2013—2014 роках — директор Кримської філії Національної Академії образотворчого мистецтва та архітектури. Одночасно протягом 2006—2013 років обіймав посаду заступника Голови Кримської організації Національної спілки художників України. З 2015 року — Президент Творчого об'єднання південноруських художників у Севастополі[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює у галузях станкового (пише пейзажі, портрети) та монументального живопису (створює вітражі, розписи), станкової графіки. Використовує техніки: холодна енкавстика, акварель, пастель, офорт, літографія, колаж[1]. Серед робіт:

живопис
  • «Автопортрет» (1980);
  • «Сім'я» (1980);
  • «В. Філатов» (1984);
  • «Старосільський пейзаж» (1988);
  • «Радониця (Золотослов)» (1989);
  • цикл «Сільський іконостас» (1989—1997);
  • серія «Кримські пейзажі» (1989—2002);
  • серія «Севастопольський пленер» (2002—2006);
  • «Автопортрет» (2004);
  • «Балаклавська бухта» (2006);
  • «Рибацька слобода» (2006);
  • «Ранок у Балаклаві» (2006);
  • «Бахчисарайський палац» (2006);
  • «Балаклава» (2006);
  • «Портрет Молчанова у народному костюмі» (2008);
  • «Феофанія» (2008);
  • «Андрій у Ласпі» (2013);
  • «Вечір у Херсонесі» (2017);
  • «Будинок художника-баталіста Юрія Волкова» (2018);
  • «Севастопольський балкон» (2022);
графіка
  • «Квітень у Севастополі» (1983—1993, офорти);
  • «Георгій» (1989, літографія);
  • «Михайло» (1989, літографія);
  • «Янгол» (1990);
  • «Кримські акварелі» (1996—2005, офорти);
  • «Вефсанда» (2000, акварель).
монументальні твори
  • вітраж «Пісня» у пансіонаті «Золотий берег» (1974);
  • розписи у Євпаторії: «Піонерія», «Гімнасти» (обидва — 1976, середня школа № 12), «Дружба народів» (1977, середня школа № 8), «Осінь» (1978, санаторій «Євпаторія»), «Мир» (1985) і «Сім'я» (1986; обидва — Палац одружень);
  • панно «Материнство» у пологовому будинку Євпаторії (1979).

Автор ілюстрацій до повісті «До побачення, хлопчики» Бориса Балтера (2007)[1].

Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних художніх виставках та пленерах з 1972 року. Персональні виставки провів на острові грецькому Криті у 1997 році, у Сімферополі у 2000 році, в Ялті у 2000, 2003, 2005 роках[1].

Роботи майстра зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Севастопольському художньому музеї імені Михайла Крошицького, Сімферопольському художньому музеї, Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького[1], Музеї Світового океану в Калінінграді, також у приватних колекціях Греції, Німеччини, Росії[2].

Автор статей до Енциклопедії сучасної України[5].

Відзнаки

[ред. | ред. код]
почесні звання
премії
медалі
  • Медаль Міжнародного Фонду «Культурне надбання» — «За майстерність» (2010, Санкт-Петербург)[2];
  • Медаль Російської академії мистецтв «Шувалов» (2015)[2];
дипломи, грамоти
  • Дипломи Гран–Прі, I та V бієнале камерної акварелі Криму (1996; 2004)[2];
  • Почесна грамота Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (2003)[2];
  • Почесний Диплом Міжнародного Фонду «Культурне надбання» (2010)[2];
  • Диплом південного регіонального відділення Російської академії мистецтв «За внесок у розвиток образотворчого мистецтва півдня Росії» (2014)[2].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]