Перейти до вмісту

Думін Осип Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Осип Олексійович Думін
 Сотник
Загальна інформація
Народження26 вересня 1893(1893-09-26)
Грушів, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Смерть1945(1945)
Ґданськ, Польська Республіка
Громадянство УНР
Військова служба
Приналежність УНР
Війни / битвиРадянсько-українська війна
Командування
командир армійської групи Січових стрільців Армії УНР

Осип Олексійович Думін (Думин, псевдо — Антін Крезуб; 26 вересня 1893 — травень 1945) — сотник УСС і Армії УНР, член УВО, очолював відділ розвідки, письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в с. Грушів (нині Дрогобицького району Львівської області)[1].

Сотник Армії УНР Осип Думін в однострої Січових стрільців Армії УНР. 1918 рік.

Навчався у Львівському університеті, був учасником молодіжного руху, членом товариства «Січові стрільці».

Під час першої світової війни у 1914 році вступив до Легіону Українських січових стрільців. У 1915 році потрапив у російський полон, працював на залізорудних копальнях Криворіжжя.

1917 разом з Є. Скалієм підпільно організував загін із полонених галичан, який 14 січня 1918 прибув до Києва і став підрозділом куреня Січових стрільців. 1918—1919 — командант сотні, куреня, полку, армійської групи Січових стрільців. 22 січня 1919 року з Києва відправлено загін Січових стрільців на чолі з сотником Думіним на придушення бунту отамана Зеленого (Д. Терпила), який відмовився виступити на фронт у район Чернігова.

1919 року потрапив у польський полон, утік до Чехословаччини, де став організатором комуністичних гуртків. Через загрозу інтернування до Польщі підпільно виїхав до Німеччини, 1920 року — до Москви, згодом — до Петрограда (нині м. Санкт-Петербург), Харкова. Працював лектором Школи червоних старшин у м. Умань.

Розчарувавшись у більшовицькому режимі (1922) виїхав на батьківщину. У 1923—1924 роках — студент правничого ф-ту Львівського таємного українського університету. 1924 року емігрував до Німеччини.

Член Української військової організації, очолював відділ розвідки Начальної команди УВО. Працював в м. Кеніґсберґ (нині м. Калінінград). Під час Другої світової війни — службовець Міністерства в справах окупованих східних територій в Берліні.

Автор праць і спогадів про УСС.Зробив вагомий внесок у формування розгалуженої розвідувальної мережі УВО в Європі та забезпечення конспіративності у її роботі. [2]

Арештований і страчений органами НКВС у Ґданську (Польська Республіка).

Твори/праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Автобіографії, 2015, с. 187.
  2. Галерея Слави. Видатні розвідники Української національної революції 1917-1921 рр. СЗРУ (укр.). 22 січня 2019. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2020.

Джерела та література

[ред. | ред. код]