Гельман Макс Ісайович

Гельман Макс Ісайович
Народився	28 листопада (10 грудня) 1892 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	16 грудня 1979(1979-12-16) (87 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність	скульптор
Відомі учні	Агібалов Василь Іванович, Кравченко Яків Кирилович, Гонтар Сергій Олексійович, Дяченко Валентина Олексіївна, Костін Володимир Макарович, Водоп'янова Клавдія Пантелеймонівна, Морозова Ганна Никифорівна, Князик Олександр Веніамінович, Лендєл Андрій Васильович, Корнєв Володимир Маркович, Астаулов Святослав Петрович, Чубін Антон Юхимович, Фальчук Фелія Яківна, Кіпніс Мирон Рафаїлович, Голович Пелагея Семенівна, Дідура Григорій Харитонович, Трегубова Лідія Петрівна, Жовніровський Євген Борисович, Молдаван Григорій Михайлович, Молдаван-Фоменко Олена Василівна, Рапай-Маркіш Ольга Перецівна, Івковська Людмила Семенівна, Котко Микола Мартинович, Ксьондзова Лідія Олександрівна, Кошелєв Станіслав Дмитрович, Масальська Галина Павлівна, Мельничук Олена Олександрівна, Короткевич Марія Петрівна, Вороніна Галина Прохорівна, Оверчук Анатолій Федорович, Павлівкер Галина Абрамівна, Кутепова Милиця Михайлівна, Сабанеєва Людмила Давидівна, Охримович Зінаїда Дмитрівна, Гордієнко Лілія Андріївна, Бєляєва Олена Григорівна, Мизін Борис Васильович, Кальницький Павло Федосійович, Кулябко-Корецька Людмила Мефодіївна, Бондар Пилип Мусійович, Ковтун Микола Петрович, Гайчук-Раздорська Таїсія Іванівна, Давид Марія Олександрівна, Кашинський Олексій Костянтинович, Морозов Михайло Герасимович, Пруглов Григорій Тимофійович, Шевчук Домна Степанівна, Глухенька Наталія Олександрівна, Федчук Клавдія Петрівна і Тебенькова Антоніна Федорівна
Заклад	Київський державний художній інститут
У шлюбі з	Трубецька Марія Володимирівна

Макс Іса́йович Ге́льман (28 листопада (10 грудня) 1892, Одеса — 16 грудня 1979, Київ) — український скульптор і педагог.

Біографічні дані

У 1916–1917 роках навчався в школі Товариства заохочування мистецтв у Петрограді, у 1921–1922 роках — у Вищих художньо-технічних майстернях (ВХУТЕМАС) у Москві, у 1922–1925 роках — у Вищому художньо-технічному інституті (ВХУТЕІН) в Ленінграді в майстерні О. Матвєєва.

У 1926–1964 роках викладав у Київському художньому інституті (від 1939 року — професор). Серед учнів: Костянтин Годулян, Галина Петрашевич, Оксана Супрун, Іван Зноба, Антоніна Тебенькова, Володимир Мілько, Лідія Трегубова, Марія Баринова.

Працював у галузі станкової скульптури.

В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського є особовий архівний фонд Макса Гельмана.

Його дружина, Трубецька Марія Володимирівна (1897—1976) — українська художниця, представниця школи Михайла Бойчука, книжковий графік та плакатист.

Твори

• Герма Карла Маркса (бетон) (1920). — у співавторстві з М. Й. Шехтманом
• «Повітряний вартовий» (1929).
• «Будьоннівець» (1935).
• Пам'ятник Миколі Щорсу в Житомирі — у співавторстві з Петром Ульяновим та Бернардом Кратко
• «На кордоні» (1937).
• «Бойова подруга» (1945).
• «Вони воювали за Батьківщину» (1947).
• «Фашисти тут не пройдуть» (1947).
• «Проба сталі» (1961).
• Портрети:
  • письменників Миколи Терещенка, Ґео Шкурупія, Валер'яна Підмогильного, художника Юхима Михайліва,
  • актриси Марії Заньковецької (1957),
  • художника Федора Нірода (1966),
  • «Жанна» (1968),
  • поетеси Людмили Скирди (1970),
  • художника Георгія Якутовича (1974).
• Шевченківській темі присвячено:
  • конкурсний проект пам'ятника поетові для Харкова (тонований гіпс, 1933),
  • барельєф «На панщині» (глина, 1938),
  • скульптурні композиції
    • «Т. Г. Шевченко в Петербурзі» (тонований гіпс, 1939),
    • «Т. Г. Шевченко» (оргскло,1954).

Гельман був автором оригінальних скульптур спортсменів, установлених у 1930-х роках у Києві на стадіоні «Динамо». Це були бетонні статуї «Кидальник набою (гранати)» та «Тенісистка».

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. Словникова частина. — Т. 1. — С. 359.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — 856 с. — С. 436.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 509.
• Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. . — С. 152.
• Гельман Макс Ісайович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 154 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Гельман Макс Ісайович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 146 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. — К., 2002. — С. 98—99.
• Черный квадрат над Черным морем. Материалы к истории авангардного искусства Одессы. XX век. — Одеса: Друк, 2001. — С. 44-47. (рос.)

Посилання

• Губарь О. Что известно о судьбах Екатерининской площади? // Вечерняя Одесса. — 2007. — 21 липня. — № 105—106. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• «Києве мій» // Хрещатик. — 2002. — 15 травня. — С. 6. [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Янко Наталя. Гельман Макс Ісайович // Шевченківська енциклопедія