Дібрівка (Миргородський район, село)
| село Дібрівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Полтавська область | ||||
| Район | Миргородський район | ||||
| Тер. громада | Миргородська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA53060230100058100 
| ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 950 | ||||
| Поштовий індекс | 37621 | ||||
| Телефонний код | +380 5355 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°2′18″ пн. ш. 33°31′5″ сх. д. / 50.03833° пн. ш. 33.51806° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
131 м | ||||
| Відстань до обласного центру |
до м. Миргород — 9 км км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 37622, Полтавська обл., Миргородський р-н, с.Дібрівка | ||||
| Карта | |||||
  Дібрівка | |||||
 Дібрівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Ді́брівка — село у Миргородській міській громаді Миргородського району Полтавської області України. Населення становить 950 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Дібрівська сільська рада.
Село Дібрівка знаходиться за 3 км від лівого берега річки Лихобабівка, за 0,5 км від села Веселе. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.
Символіка затверджена 3 березня 2020 р. рішенням сесії сільської ради. Автори - О.І.Маскевич, В.М.Джунь, Я.В.Квілінський.
Щит понижено скошений праворуч на золоте та синє поля. На верхньому золотому полі зображений чорний кінь із червленими (червоними) копитами, який скаче. Це супроводжується у верхньому лівому куті червленим (червоним) лапчастим (козацьким) хрестом (символ Полтавської области). На нижньому синьому полі зображені три золоті жолуді на золотій гілці з двома такими ж листками. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною. Під щитом на синій стрічці, підбитій золотом, золотими літерами напис "ДІБРІВКА".
Чорний кінь символізує степові простори, на яких розводили табуни коней. Кращі з них поповнювали кінну частину Миргородського козацького полку, а потім і Дібрівського кінного заводу. Малиновий лапчастий хрест символізує славну історію козацької доби та знаходження села у Полтавській області (жовтий (золотий) лапчастий (козацький) хрест у синьому полі – символ Полтавщини (як прапор Полтавської області так і її герб). Дубова гілка символізує назву села (від слова "діброва"). Герб є промовистим.
Прямокутне полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3. Понижено та розділено по діагоналі від древка до нижнього вільного краю. На верхньому жовтому полі зображений чорний кінь із червоними копитами, який скаче. Це супроводжується у верхньому лівому куті червоним (малиновим) розширеним хрестом. На нижньому синьому полі зображені три жовті жолуді на жовтій гілці з двома такими ж листками.
У селі Дібрівка розмістився один з найбільших конезаводів України — Дібрівський кінний завод[1][2][3] заснований у 1888 році князем Дмитром Костянтиновичем Романовим.
Завод розводить російських та орловських рисаків, а також новоолександрівських ваговозів. Щодня за конями слідкують, миють та годують десятки людей.
Найвідоміший представник дібрівських орловських рисаків — Піон 1966—1991 (Отклик — Приданниця), неодноразовий рекордист породи. Жвавість 2.00.1. Однак його феномен полягає не лише в досягненнях на біговій доріжці — він дав численне потомство жвавих дітей та внуків, визнаний найкращим жеребцем-плідником і є родоначальником нової лінії орловської рисистої породи.
Сама природа створила це місце саме для розведення коней. На Дібрівському кінному заводі виробляють кумис, що має дуже поживні якості.
Щороку 2 травня в селі Дібрівка проводиться свято — перегони коней рисистих порід. Це свято відвідують тисячі гостей та туристів, багато з яких приїжджають з миргородського курорту. Тут відбуваються перегони між найліпшими наїзниками, за якими слідкують безліч охочих.
До 2008 р. тут також існувала спортивна школа, що виховувала справжніх наїзників.
- Школа[4].
Перед конторою конезаводу стоїть бронзовий пам'ятник кобилі та лошаті (в натуральну величину).[5]
- Головко Григорій Володимирович (1900 — 1982) — архітектор.
- Стасенко Михайло Дмитрович (1870 — 1958)— майстер-наїзник міжнародного класу.[5]
- Віценя Лідія Миколаївна (1954)- українська поетеса, прозаїкиня, публіцистка та журналістка.
- Квілінський Ян Владиславович (27.02.1989 – 23.01.2024) – колишній сільський голова Дібрівки (2015 – 2020), Один із авторів символіки села. Воїн Збройних Сил України, учасник Російського вторгнення в Україну (24.02.2022 – 23.01.2024).
- ↑ Розыгрыш приза Дубровского конного завода [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Підприємства Полтавщини: Дібрівський кінний завод № 62. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 листопада 2010.
- ↑ Офіційний сайт — Дібрівський кінний завод № 62. Архів оригіналу за 21 вересня 2010. Процитовано 26 листопада 2010.
- ↑ Дібрівська гімназія Миргородської міської ради Полтавської області https://pl.isuo.org/ru/schools/view/id/20615
- ↑ а б Олена Луценко. Гітлеру сподобалась наша Гільда // Газета по-українськи. — 27 грудня 2013. — № 109 (1651). — С. 8.
- Офіційний сайт Дібрівської сільської ради
- Погода в селі Дібрівка [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |