Діденко Кирило Васильович

Діденко Кирило Васильович
Народився	22 травня (4 червня) 1907 Великі Єрчики, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	3 червня 1984(1984-06-03) (77 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність	скульптор
Alma mater	Вищі художньо-технічні майстерні і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1933)
Вчителі	Климов Володимир Васильович, Мухіна Віра Гнатівна і Чайков Йосип Мойсейович
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)

Кири́ло Васи́льович Діде́нко (нар. (4 червня 1907, Великі Єрчики — пом. 3 червня 1984, Київ) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1944 року.

Життєпис

Народився 22 травня [4 червня] 1907(19070604) року в селі Великих Єрчиках (нині Білоцерківський район Київської області, Україна). Протягом 1925—1927 років навчався у Київській художньо-індустріальній профшколі у Володимира Климова; у 1927—1931 роках — у Вищому художньо-технічному інституті в Москві у викладачі Віри Мухіної і Йосипа Чайкова; у 1932—1933 роках — в Інституті пролетарського образотворчого мистецтва в Ленінграді. Протягом 1927—1944 років мешкав у Москві.

Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1946 року. Після війни працював у Києві. Жив у будинку по вулиці Радіальній, № 7/39. Помер у Києві 3 червня 1984 року.

Творчість

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт портрети:

• «Червоноармієць» (1927, 1937, 1947);
• Володимира Маяковського (1935, гіпс, Державний музей Володимира Маяковського у Москві; 1937, бетон);
• Володимир Ленін (1940, чавун, Тульський обласний художній музей);
• генерал-лейтенанта О. О. Ігнатьєва (1941, майоліка; 1943, гіпс);
• «Автопортрет у пілотці» (1944, бабіт);
• комісара партизанського з'єднання Захара Богатиря (1944, Національний музей історії України);
• партизана-підривника Д. Чечені (1944);
• Сидора Ковпака (1944, Національний музей історії України);
• Петра Вершигори;
• Василя Бегми;
• комісара партизанського з'єднання Луки Кизі (1945);
• Героя Радянського Союзу професора Петра Буйка (1945, гіпс, Національний музей історії України; 1965, оргскло);
• архітектора Павла Альошина (1946);
• Максима Горького (1946—1948, дерево, Спілка письменників України);
• Володимира Маяковського (1947, бронза; Національний художній музей України);
• командира партизанського з'єднання Олексія Федорова (1947, бронза, Національний художній музей України);
• художника Василя Касіяна (1947, майоліка);
• художника Миколи Глущенка (1947);
• художника Сергія Шишка (1948, гіпс);
• письменника Петра Панча (1948);
• письменника Семена Скляренка (1948, гіпс);
• селекціонера Йосипа Магомета (1949);
• бандуриста Павла Колесника (1955, гіпс, Бердянський художній музей);
• Олександра Герцена (1957—1959, мармур);
• «Тарас Шевченко» (1961, граніт, Шевченківський національний заповідник у Каневі);
• організатора Червоного козацтва на Україні Віталія Примакова (1962, мармур, Національний музей історії України);
• заступника штабу українського партизанського руху Л. Дрожжина (1963, гіпс);
• лікаря-партизанки М. Маєвської (1965, оргскло);
• козака Є. Богаченка (1967, гіпс);
• художника Георгія Киянченка (1969, гіпс);
• учасника громадянської війни полковника С. Бурменка (1970, гіпс);
• Богдана Хмельницького;
• Данила Нечая.

монументальні роботи

Пам'ятник Володимиру Леніну на заводі «Ленінська кузня».

Погруддя Олексія Федорова в Дніпрі.

• пам'ятник Володимиру Леніну на заводі «Ленінська кузня» у Києві (1946, бронза, граніт; у співавторстві з Юхимом Білостоцьким і Еліусом Фрідманом);
• статуя Олексія Федорова у Дніпропетровську (1948, бронза, граніт; архітектор О. Колесниченко);
• пам'ятник Сидору Ковпаку у смт Котельві Полтавської області (1948, бронза, архітектор О. Колесніченко);
• пам'ятник воїнам Червоної армії, які загинули у роки німецько-радянської війни у Сквирі (1951, оргскло);
• пам'ятник воїнам Червоної армії, які загинули у роки німецько-радянської війни у селі Пустоварівці Київської області (1953).

Брав участь у республіканських виставках з 1927 року, всесоюзних — з 1939 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1971 році.

Крім вище згаданих музеїв роботи скульптора зберігаються у Херсонському, Рівненському краєзнавчих музеях, Харківському художньому музеї.

Література

• Діденко Кирило // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 520. — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Діденко Кирило Васильович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 138.;
• Діденко Кирило Васильович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Диденко, Кирилл Васильевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1976. — Том 3 (Георгадзе—Елгин). С. 379 (рос.);
• Діденко Кирило Васильович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 213 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Діденко Кирило Васильович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 205 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Л. М. Гутник. Діденко Кирило Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.