Ебені-Флуе
|
Ебені-Флуе Äbeni Flue | ||||
 | ||||
|
46°30′29″ пн. ш. 7°57′13″ сх. д. / 46.507969444444° пн. ш. 7.9535972222222° сх. д. | ||||
| Країна | Швейцарія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Кантон Берн, Кантон Вале | |||
| Система | Бернські Альпи | |||
| Тип | гора | |||
| Висота | 3 962 м.н.м. | |||
| Висота відносна | 198 м[1] | |||
| Ізоляція | 1,2 км | |||
| Перше сходження | 27 серпня 1868 | |||
| Маршрут | по південно-західному схилу гори та південно-східному гребню | |||
 | ||||
  Ебені-Флуе Ебені-Флуе (Швейцарія) | ||||
 | ||||
 Ебені-Флуе у Вікісховищі | ||||
Ебені-Флуе (нім. Äbeni Flue, або нім. Ebnefluh) — це гора висотою 3 962 м.н.м. у Бернських Альпах, розташована на межі кантонів Берн і Вале.
Гора має широку вершину, покриту фірнами. З півночі гора різко обривається стіною висотою майже 2 500 метрів у горішню частину долини Лаутербруннен і є частиною східного кінця Стіни Лаутербруннен. Південна сторона покрита льодовиками та досить полого веде до льодовика Великий Алеч.
На схід гребінь веде до материнської вершини Глетчерхорн (3 983 м.н.м). На південний захід найближчою вершиною через сідловину Ебені-Флуе-Йох (нім. Äbeni Flue-Joch) (3699 м н.м.) є Міттагхорн (3892 м.н.м.), а також Гроссгорн (3754 м.н.м) та Брайтгорн (3780 м.н.м). На південь через Великий Адецький фірн розташований Алечхорн, який також має великий північний схил (стіну).
Найближчими поселенням до гори є (по прямій лінії) Блаттен в долині Леченталь (14 км) та Штехельберг у верхній частині долини Лаутербруннен (6 км).
Перше сходження на гору відбулося по маршруту, який є сьогодні стандартним. Його здійснили Томас Льод Мюррей Браун, Петер Борен та Петер Шлегель 27 серпня 1868 року.
Основний маршрут сходження веде по південно-західному схилу гори та південно-східному гребню до вершини. При цьому вихідними точками є прихисток нім. Hollandiahütte Швейцарського Альпійського Клубу (розташована на перевалі Льоченлюке на висоті 3214 м.н.м) або прихисток нім. Konkordiahütte того ж об'єднання.[2] Цей шлях має важкість L. Взимку цей маршрут часто починається як тур з лижного альпінізму.
Найважчим шляхом сходження (важкість AS) є шлях по північному схилу гори від прихистку нім. Schmadrihütte (2262 м.н.м., на залхід від гори)Академічного Альпійського клубу «Базель» — альпіністський підйом по льоду та скелям з нахилом до 80°, який триває від 9 до 12 годин. Вперше цей підйом було здійснено 2 липня 1977 року П'єтро Ціфіропуло та Гансом Штелі.
Північна сторона (стіна) Ебені-Флуе — це класична крижана стіна, яка досить часто підкорюється. Вона має бл. 900 метрів у висоту та нахил 50–55° (загальна важкість — SS-) і вважається досить безпечною. Попри загальне сніго- та льодотанення з утворенням тріщин, в останні роки вона була досить надійною.[3] Вихідний пункт для цього маршруту є прихисток нім. Rottalhütte на висоті 2 755 м.н.м.[4]
12 квітня 2007 року винищувач «Торнадо» німецького Бундесверу при навігаційному польоті врізався у північну стіну Ебені-Флуе. При цьому пілот загинув, а офіцер систем зброї отримав важкі поранення.[5][6] Розслідування дійшло висновку про вплив людського фактора як причини аварії.[7]
- ↑ http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html [Архівовано 9 липня 2009 у Wayback Machine.] Сайт Swisstopo
- ↑ Richard Goedeke: 3000er in den Nordalpen. Bruckmann, München 2004, ISBN 3-7654-3930-4, S. 46 (Ebenefluh).
- ↑ Der Sommer 2003 und die Folgen: Auswirkungen der Klimaerwärmung auf klassische Routen in den Walliser und Berner Alpen. Die Veränderungen ausgewählter Routen im Überblick [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.] (PDF; 201 kB)]
- ↑ Ueli Mosimann: Hochtouren Berner Alpen — Vom Sanetschpass zur Grimsel. SAC-Verlag, 1999, S. 290/291.
- ↑ Bundeswehr-Tornado in der Schweiz abgestürzt, NZZ Online, 2007-04-13, процитовано 2011-02-20. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 27 серпня 2014.
- ↑ VBS Medieninformation, 2007-04-7, процитовано 2011-02-20. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2014.
- ↑ Flugunfall in der Schweiz, Tornado des JaboG 32, Eidgenössisches Departement für Verteidigung, Bevölkerungsschutz und Sport, 2008-02-14, процитовано 2011-02-20. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 27 серпня 2014.
- Ебені-Флуе на Summitpost [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Werner und Margrit Munter: Alpenvereinsführer Berner Alpen. Bergverlag Rother, München 1995, ISBN 3-7633-2415-1.
- Ausführlicher Bericht einer Durchsteigung der Nordwand
- Erich Vanis Im steilen Eis. Ebnefluh-Nordwestwand [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] (GIF)
 | |
|---|---|
| Наука | |
| Нормативний контроль |