Евікція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Евікція (лат. evictio, від evincere — витребувати, перебороти, подолати, перемогти) — в цивільному праві позбавлення покупця володіння купленою річчю за судовим рішенням на підставі речового позову власника чи уповноваженої ним особи[1].

В Англії і США під евікцією найчастіше розуміється не витребування майна, а примусове виселення з соціального, службового чи іншого тимчасового житла разом з членами сім'ї та іншими співмешканцями.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Юридична енциклопедія

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]