Егілс Левітс
| Егілс Левітс | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| латис. Egils Levits | ||||||||||
.jpg) | ||||||||||
| 10-й Президент Латвії | ||||||||||
| 8 липня 2019 — 8 липня 2023 | ||||||||||
| Прем'єр-міністр | Кріш'яніс Каріньш | |||||||||
| Попередник | Раймондс Вейоніс | |||||||||
| Наступник | Едгарс Рінкевичс | |||||||||
| Суддя Європейського суду ЄС | ||||||||||
| 11 травня 2004 — 17 червня 2019 | ||||||||||
| Попередник | Фідельма Макен[en] | |||||||||
| Наступник | Нійло Яяскінен[en] | |||||||||
| Міністр юстиції Латвії | ||||||||||
| 3 серпня 1993 — 19 вересня 1994 | ||||||||||
| Президент | Ґунтіс Улманіс | |||||||||
| Прем'єр-міністр | Валдіс Біркавс | |||||||||
| Попередник | Скудра Віктор | |||||||||
| Наступник | Романс Апсітіс | |||||||||
| Народився | 30 червня 1955[1] (69 років) Рига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР | |||||||||
| Відомий як | суддя, правник, політик, адвокат | |||||||||
| Країна | СРСР, ФРН і Латвія | |||||||||
| Alma mater | Ризька гімназія № 2d, Латиська гімназія в Мюнстеріd (1973) і Гамбурзький університет (1986) | |||||||||
| Політична партія | Латвійський шляхd | |||||||||
| Батько | Йонас Левітсd | |||||||||
| Мати | Інгеборга Левітеd | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
| president.lv | ||||||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||||||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||||||
Егілс Левітс (латис. Egils Levits; нар. 30 червня 1955, Рига) — латвійський юрист, політолог. Президент Латвії (2019—2023), ексміністр юстиції (1993—1994). Суддя Європейського суду з прав людини (1995—2004), потім — Суду Європейського Союзу (до 2010 року називався Судом Європейських співтовариств). Учасник Атмоди.
Автор концепції про повернення Латвії незалежності. Посол Латвії у Німеччині, Швеції (1992—1993), Австрії, Угорщині, Швеції (1994—1995). Депутат Сейму (1993—1994). Автор понад 100 наукових публікацій. Почесний Dr.iur.h.c. Латвійської АН[2]. Суддя Міжнародного арбітражного суду[3]. Голова президентської комісії з конституційного права. 29 травня 2019 року обраний Сеймом Президентом Латвії.
Обійняв посаду 8 липня 2019 року.
Батько, інженер Йонас Левітс, син Мойсея (Мозуса) Левітса.
Мати, Інгеборга Левіта[lv], до шлюбу Барга. Народилася 31 березня 1926 року в Тукумсі у німецькій родині. Навчалася у Латвійській академії мистецтв. Поетеса, псевдонім — Ая Земзаре, латис. Aija Zemzare.[4]
У 1972 році, коли радянський уряд дозволив частині латиських євреїв залишити СРСР, сім'я виїхала до Ізраїлю, але оселилась у ФРН.
Егілс навчався у Мюнстерській латиській гімназії, яку закінчив 1973 року. Навчався у Гамбурзькому університеті.
Дружина — Андра, гінекологиня. Донька Індра.[5]
У 2019 надрукував першу книгу Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai 1985—2018.[6]
Орден Трьох зірок V ст. (2000);- Хрест визнання I ст. (2005);
- Великий хрест з ланцюгом Ордена Трьох зірок (8 липня 2019);
- Великий хрест Ордена Вієстура (8 липня 2019);
Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (23 серпня 2021) — за визначний особистий внесок у зміцнення українсько-латвійського міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[7];
Орден Білого Орла (1 лютого 2023)[8];
Великий хрест Ордена Золотого лева Нассау (13 березня 2023)[9];
Великий ланцюг Ордена інфанта Енріке (12 квітня 2023);
Ланцюг Маріїнського Ордена Хреста (19 квітня 2023)[10].
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ GODA DOKTORI. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 29 травня 2019.
- ↑ Members of the Permanent Court of Arbitration [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] Стр. 105 (стр. 24 файла)(англ.)
- ↑ «Latviešu rakstnieku un žurnālistu 6. salidojums Rietumvācijā šogad notika Libekā», Laiks, 1974, 3 augusts
- ↑ Izklaide, DELFI (3 червня 2015). Noslēpumainākā kandidāte uz pirmās lēdijas godu. delfi.lv (латис.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Sprūde, Viesturs (15 лютого 2019). FOTO: Atver Egila Levita grāmatu “Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai”. LA.lv (латис.). Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 10 квітня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 393/2021 «Про нагородження Е.Левітса орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Sylwia Dąbkowska-Pożyczka (1 lutego 2023). Andrzej Duda przyznał prezydentowi Łotwy Order Orła Białego. dzieje.pl. Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Vestnesis
- ↑ President.ee.
- Довідки про суддів СЕС [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- Егілс Левітс: потрібне мито солідарності [Архівовано 27 вересня 2009 у Wayback Machine.] // Delfi[en], 23.09.2009 (рос.)
?[недоступне посилання з травня 2019]|
| Словники та енциклопедії | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BIBSYS: 13010813 · CiNii: DA10635552 · GND: 134119169 · GKG: /g/121_5d8q · ISNI: 0000000116428237 · J9U: 987007391431805171 · LCCN: n90671309 · LIH: LNB:BKh6;=BR · LNB: 000107660 · MAK: 9811250526605606 · NCF: ncf11613426 · NTA: 331067250 · NUKAT: n99709530 · RERO: 02-A008736139 · SUDOC: 171467264 · VcBA: 495/381774 · VIAF: 52318903 |
| 1918—1940 |  | |
|---|---|---|
| від 1989 | ||
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 30 червня
- Народились 1955
- Уродженці Риги
- Випускники Гамбурзького університету
- Кавалери ордена Трьох зірок
- Нагороджені орденом Вієстура
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня
- Кавалери ордена Білого Орла
- Кавалери ордена Золотого лева Нассау
- Кавалери Великого хреста ордена Інфанта дона Енріке
- Кавалери ордена Хреста землі Марії
- Президенти Латвії
- Міністри юстиції Латвії
- Судді Європейського суду з прав людини
- Латвійські євреї
- Президенти єврейського походження