Перейти до вмісту

Едуард Гакен

Добра стаття
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едуард Гакен
Eduard Haken
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився22 березня 1910(1910-03-22)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Шклинь, Чаруківська волость, Луцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер12 січня 1996(1996-01-12)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (85 років)
Прага, Чехія[1][3][…]
ПохованняВишеградський цвинтар[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Чехословаччина Редагувати інформацію у Вікіданих
 Чехія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьчех
Діяльністьспівак (бас)
Відомий завдякисоліст Національного театру у Празі
Alma materКарлів університет (1932) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовчеська Редагувати інформацію у Вікіданих
ТитулНародний артист ЧССР
У шлюбі зМарія Глазрова, чеська актриса
ДітиМарія Гакенова, чеська перекладачка, драматургиня музичних програм Чеського телебачення
Нагороди
IMDbID 2545062 Редагувати інформацію у Вікіданих

Едуард Гакен (чеськ. Eduard Haken, 22 березня 1910(19100322), с. Шклинь, Чаруківська волость, Луцький повіт, Волинська губернія — 12 січня 1996, Прага) — чеський оперний співак, володар виразного басу, що дозволяв йому виконувати як ліричні, так і комедійні партії, за походженням — волинський чех.

Лауреат Державної премії Уряду ЧССР (1953), Заслужений артист ЧССР (1958), Народний артист ЧССР (1964). Широку популярність та визнання отримав за виконання сільського свата Кецала в опері «Продана наречена» Бедржіха Сметани та Водяного в опері «Русалка» Антоніна Дворжака[7]. За понад 50-річну творчу кар'єру виконав понад 60 партій в оперних творах, що звучали як у Національному театрі в Празі, так і на інших оперних сценах світового рівня. Його голос зберігається на численних оперних записах, зроблених звукозаписною компанією «Supraphon»[8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині волинських чехів в селі Шклинь (нині Горохівського району Волинської області), куди з півночі Чехії емігрувала родина його батька в кінці ХІХ століття[9]. У 1928 році закінчив Луцьку гімназію[10].

У 1929 році переїхав до Праги, щоб, як і старший брат Ярослав, вивчати медичну справу — так бажали їхні батьки. Крім медичної справи Едуард спробував себе в архітектурі та сільському господарстві, проте єдиною закінченою його освітою є медична, у якій він зрештою отримав ступінь магістра[9].

Навчання на медичному факультеті Карлового університету припинив у 1932 році, у зв'язку зі смертю брата, який його фінансово підтримував[11]. Едуард знайшов місце асистента лікаря загальної практики Полака, де пропрацював до переїзду до Оломоуця у 1938 році.

Ще з гімназійних часів Едуард захоплювався театром і є згадки про виконання ним ролі Возного з п'єси Івана Котляревського «Наталка-Полтавка», яку поставили учні старших класів Луцької гімназії у 1927 році[12]. У 1930—1937 роках у Празі паралельно з вивченням медичної справи він брав приватні уроки співу в українського тенора Дмитра Левитського[10]. Саме Дмитро Левитський подав кандидатуру Едуарда Гакена для участі у конкурсі, оголошеному для добору членів оперного хору Національного театру Чехії у 1935 році[13]. Гакен переміг у цьому конкурсі та отримав тимчасове місце в хорі терміном на 2 роки, а разом з цим і можливість удосконалювати свій голос та акторські здібності під пильним наглядом Бедржіха Плашке, тодішнього заступника керівника оперного хору Вацлава Таліха[14].

У 1938 році отримав пропозицію від Міського театру Оломоуця, де за три роки швидко вийшов на рівень соліста опери, виконав понад 30 партій та отримав визнання аудиторії та критиків[11]. Під час гастролей він двічі виступав в Національному театрі, у тому числі з партією сільського свата Кецала в опері «Продана наречена» Бедржіха Сметани.

З 1 серпня 1941 року — соліст Національного театру в Празі[15], у якому працював майже до кінця життя.

У 1957 році мав тримісячну навчальну подорож до Італії, де вчився у Аполлона Гранфорте[16][17]. Пізніше удосконалював техніку співу бельканто на спеціальних курсах, що були організовані для артистів Національного театру у 1962 році. Був одним з небагатьох оперних співаків, які практикували і концертні виступи — кантатний спів та ораторії[11]. Одним з відомих концертних виступів Едуарда Гакена є виконання ним «Біблейських пісень» Антоніна Дворжака у 1982 році.

Протягом життя намагався уникати участі в політичній діяльності, проте, імовірно під тиском комуністичної влади[13][18], став одним з підписантів Антихартії[19].

Після виходу на пенсію у 1991 році брав участь у концертах та інших творчих заходах. Останнім документованим виступом Едуарда Гакена вважається його участь у постановці режисера Яна Пітінського в Театрі «Na zábradlí» в 1995 році[10].

Помер 12 січня 1996 року, похований на Вишеградському цвинтарі поруч з дружиною та найкращим другом, Бено Блахутом.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

За понад 50 років роботи Едуарда Гакена у Національному театрі він виступив у понад 200 прем'єрах[11], а в репертуарі театру не залишилось басової партії, яку б він не співав. Серед найвідоміших[10][13]:

Найвидатнішими з його понад шістдесяти оперних партій вважаються партії Водяного в опері «Русалка» Антоніна Дворжака та Кецала в «Проданій нареченій» Бедржіха Сметани[7][20]. Водяний у його виконанні увічнений в телефільмі «Русалка», знятому у 1975 році, режисер Богуміл Зоул[13], Кецал — у телефільмі «Продана наречена» 1962 року. За спогадами його дочки Марії Гакенової найближчою особисто йому була роль Сватоплука у «Вирі» Еугена Сухоня[16].

Гастрольні виступи

[ред. | ред. код]

Едуард Гакен брав участь у регулярних закордонних гастролях Національного театру — за час кар'єри оперного співака він виступав у[10]:

Як соліст Гакен отримував запрошення щодо виступів в Ковент-Гарден (1945) та в Метрополітен-опера[22], а також пропозицію річного контракту у Віденській державній опері (1958), проте внаслідок обмежень комуністичного режиму не зміг ними скористатись[10]. Багато гастролював містами і містечками Чехії.

Оцінка творчості

[ред. | ред. код]

Едуард Гакен, голос якого часто характеризують як «унікальний»[13] та «неповторний»[7][16], завдяки своїй акторській майстерності, артикуляції та використанню внутрішнього резонансу як в техніці співу, так і через вжиття в образ, «створював нові, набагато глибші, незвичні для того часу постаті своїх героїв, які згодом ставали еталоном для наступників»[13][16].

За словами критиків, на сцені Національного театру він:

«Від усієї душі нарікав, співчував, правив, страждав, кидав виклики та жартував, але все — завжди в міру. Наполягав еластичним легатиссимо темної барви свого голосу, який вже тоді був незамінним. Звук не розносився вгорі, а зосереджувався. Високих фа, фа-дієз та соль досягав з певністю в логіці цілих фраз. Ніколи задля пустого блиску, але завжди — з наголосом на змісті слів. Не був подібний нікому з попередників, ані нікому з наступників»[16].
Оригінальний текст (чеськ.)
[Lkal, soucítil, vládl, trpěl, vyzýval i vtipkoval z hloubi srdce, ale vždy s mírou. Naléhal elastickým legatissimem tmavé hlasové barvy, která byla už tehdy nezaměnitelná. Zvuk do výšek nerozšiřoval za efektem, ale soustřeďoval. Vysokých f , fis i g dosahoval s jistotou v logice celých frází. Nikdy pro pouhý lesk, ale vždy s důrazem na obsah slov. Nepodobal se žádnému z typů předešlých, ani následujících.] Помилка: {{Lang}}: невпізнаний код мови: cz (допомога)

— Ян Кралік, Časopis Hudební rozhledy, 05/2021

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 1953 — Державна премія Уряду ЧССР[14] за партії Кецала, Івана Сусаніна та Кончака[10].
  • 1958 — присвоєно титул Заслуженого артиста ЧССР[10][14].
  • 1964 — присвоєно титул Народного артиста ЧССР[10][14].
  • 1975 — Заслужений артист Національного театру[10][14].
  • 1996 (посмертно) — названа на честь Талії (музи комедії) спеціальна нагорода Колегії професійної організації чеських акторів, премія Талії — за життя, присвячене театральній творчості[10][14].

У 1993 році отримав статус почесного громадянина міста Літомишль[23], а в 1995 році — міста Ческа Тржебова[24].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Ще з часу спільної роботи товаришував з видатним чеським оперним тенором Бено Блахутом, з яким також мав спільні творчі проекти[13].

У 1947 році Едуард Гакен одружився з акторкою Марією Глазровою, з якою познайомився ще за часів Другої світової війни під час відвідання її виступу в ролі Зузани Воїрової в однойменній п'єсі. Дружина відвідувала усі його виступи та була головним його театральним консультантом і критиком[9]. Від шлюбу у 1948 році народилася донька Марія Гакенова[24].

Едуард завжди пам'ятав про своє походження і всіляко підтримував громаду волинських чехів, які реемігрували з України — премію, що була видана йому Урядом ЧССР, він роздав своїм землякам[16].

Як уродженець Волині Едуард Гакен брав участь і в житті української громади Праги, зокрема влаштовував концерти українських пісень, де «чехи і українці в Празі довго, аж до його смерті в 1996 році могли насолоджуватись голосом Едуарда Гакена. На кожній зустрічі з громадою, наприклад, на Шевченківських вечорах, Едуард Гакен завжди співав із радістю».[22]

Підтримував дружні стосунки з представниками української громади в Празі, зокрема, Федором Стешком, Філаретом та Миколою Колессами, Платонідою Щуровською-Росиневич.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в Český hudební slovník osob a institucí
  3. ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
  4. ↑ Evidence zájmových osob StB
  5. ↑ Vědecká knihovna v Olomouci REGO
  6. ↑ BillionGraves — 2011.
  7. ↑ а б в FUCHS, JIŘÍ (11.01.2016). Já jsem Haken. Před 20 lety zemřel legendární český basista. operaplus.cz (чеська) . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30.04.2021.
  8. ↑ а б в г Haken Eduard. /web.operissimo.com (німецька) . Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18.05.2021.
  9. ↑ а б в Valden, Milan (20/03/2020). Tajemství kariéry Eduarda Hakena: Geniální operní pěvec se dal nejdříve na medicínu, pak si vzal slavnou herečku. www.lifee.cz (чеська) . Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10.05.2021.
  10. ↑ а б в г д е ж и к л м Český hudební slovník. www.ceskyhudebnislovnik.cz. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  11. ↑ а б в г Ludvová, Jitka. HAKEN Eduard. biography.hiu.cas.cz (чеська) . Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 18.05.2021.
  12. ↑ Журнал "Промінь". Випуск 41 (2007). 2007. с. 48.
  13. ↑ а б в г д е ж Rosulkova, Miloslava. Eduard Haken. zivotopis.osobnosti.cz (чеська) . Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10.05.2021.
  14. ↑ а б в г д е Eduard Haken. www.csfd.cz (чеська) . Архів оригіналу за 15 вересня 2020. Процитовано 06.05.2021.
  15. ↑ Osobnosti Národního divadla. www.narodni-divadlo.cz (чеська) . Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 30.04.2021.
  16. ↑ а б в г д е Králík, Jan. Století Eduarda Hakena. hudebnirozhledy.scena.cz (чеська) . Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 18.05.2021.
  17. ↑ FUCHS, JIŘÍ (07.08.2013). Operní recitál Eduarda Hakena. operaplus.cz (чеська) . Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18.05.2021.
  18. ↑ Pokorná, Yvonne (27.01.2017). Kteří umělci odmítli podepsat Antichartu a jak dopadli?. www.extrastory.cz (чеська) . Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 18.05.2021.
  19. ↑ Anticharta – necenzurovaný seznam podepsaných. www.cd89.cz (чеська) . 08.11.2016. Процитовано 18.05.2021.
  20. ↑ Smrtelný i nesmrtelný Eduard Haken... www.ukrajinci.cz (чеська) . 22.03.2010. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30.04.2021.
  21. ↑ History › Artists › Eduard Haken. www.operascotland.org (англійська) . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30.04.2021.
  22. ↑ а б Український голос на найвідомішій сцені Праги. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  23. ↑ Oceněné osobnosti. www.litomysl.cz (чеська) . Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 10.05.2021.
  24. ↑ а б Eduard Haken, čestný občan města Česká Třebová, by se v neděli 22. 3. 2020 dožil 110 let. www.zpravodaj.probit.cz (чеська) . Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 06.05.2021.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едуард_Гакен&oldid=43796543