Едіт Фаркаш
| Едіт Фаркаш | |
|---|---|
| угор. Farkas Edith | |
| Народилася | 13 жовтня 1921 Дьюла, Дьюлський районd, Бекеш, Угорщина |
| Померла | 3 лютого 1993 (71 рік) Веллінгтон, Нова Зеландія ·рак кістокd |
| Громадянство |  Угорщина Нова Зеландія |
| Діяльність | дослідник, метеоролог |
| Галузь | наука, полярні дослідженняd і Озоносфера |
| Alma mater | Веллінгтонський університет королеви Вікторії |
| Знання мов | угорська і англійська |
| Батько | István Farkasd |
| Нагороди | |
Едіт Фаркаш (угор. Farkas Edith; нар. 13 жовтня 1921, Сентґоттгард, Угорщина — пом. 3 лютого 1993, Веллінгтон, Нова Зеландія) — новозелландська дослідниця Антарктики угорського походження, метеоролог. Відома тим, що була першою угоркою та першою працівницею Метеорологічної служби Нової Зеландії, яка побувала на Антарктиці.[1] Очолювала світове дослідження озону більш, як 30 років.[1]
Народилась Едіт Фаркаш 13 жовтня 1921 року в Сентґоттгарді, Угорщина. Там же навчалась у школі, а згодом і в Дьорі. 1939 року поступила до університету, який закінчила 1944 року з дипломом вчителя математики та фізики.[2] 1949 року емігрувала до Нової Зеландії, як біженець.[1][3] Там 1952 року отримала звання магістра у Веллінгтонському університеті королеви Вікторії.[2]
Фаркаш працювала метеорологом та дослідником озонового шару.[4] Як метеоролог почала свою діяльність в 1951 році у відділі Досліджень Метеорологічної служби Нової Зеландії та пропрацювала там 35 років.[4][5]
Фаркаш спостерігала за озоном з 1950-х років і до виходу на пенсію в 1986 році, очолюючи його дослідження. Протягом 60-х років вона перелаштувалась на дослідження атмосферного озону, включаючи вимірювання тотального озону.[4][5] Вона увійшла до невеликої міжнародної групи вчених, які вивчали атмосферу та озоновий шар.[6] Її роботи зробили вагомий внесок у віднайденні озонової діри. Її інтерес до вивчення концентрації озону в атмосфері дозволив використатити її результати досліджень екологами для вивчення причин і наслідків забруднення навколишнього середовища, а також вимірювати турбулентність.[1]
1975 року Фаркаш стала першою угорською жінкою та першою жінкою Метеорологічної служби Нової Зеландії, яка побувала в Антарктиці.[4] Її щоденники Другої світової війни були видані у формі книги «Файли Фаркаш».[4]
1986 року, вийшовши на пенсію, Фаркаш стала першою жінкою з Метеорологічної служби Нової Зеландії, яка стала лауреатом премії Генрі Гілла.[6][7] Вона отримала особливе визнання на симпозіумі чотирьохріччя в Німеччині в 1988 році за 30-річну роботу з вивчення озонового шару.[1] Фаркаш віддала багато своїх речей пов'язаних з професійною діяльністю музею Фаркаш, включаючи зразки каміння з Антарктики, фотографії та публікації.
Померла 3 лютого 1993 року у Веллінгтоні внаслідок раку кісток.[2][7]
- ↑ а б в г д Rosslyn Shanks | iwonderweather. www.iwonderweather.co.nz. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 12 травня 2017.
- ↑ а б в Földrajzi Múzeumi Tanulmányok 12. (Magyar földrajzi gyűjtemény; Érd, 1993) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu (угор.). Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
- ↑ McGlone, Matt; Clarkson, Tom; Fitzharris, Brian Blair (1990). Unsettled-outlook: New Zealand and the greenhouse effect. Wellington, New Zealand: GP Books. p. 61. ISBN 978-0-477-01465-6.
- ↑ а б в г д The Farkas Files | Book 425698 — Bookemon. www.bookemon.com (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
- ↑ а б Taylor, Rowan; Smith, Ian (1 січня 1997). The State of New Zealand's Environment, 1997 (англ.). New Zealand Government - Ministry for the Environment. ISBN 9780478090000.
- ↑ а б Bojkov, Rumen D. «The International Ozone Commission (IO3C) Its history and activities related to atmospheric ozone» [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Földrajzi Múzeumi Tanulmányok 12. (Magyar földrajzi gyűjtemény; Érd, 1993) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu (угор.). Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
