Ейнгорн В'ячеслав Семенович
| В’ячеслав Ейнгорн | |
|---|---|
| Країна |
 СРСР,  Україна |
| Народження |
23 листопада 1956 (67 років) Одеса, СРСР |
| Титул | Гросмейстер (1986) |
| Рейтинг ФІДЕ | 2493 (№ 851 у рейтингу ФІДЕ у березні 2020 року) |
| Піковий рейтинг |
2611 (86 місце, липень 2003 року) — 24 місце ( (2570, липень 1986 року) |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
В'ячеслав Семенович Ейнгорн (нар. 23 листопада 1956, Одеса) — український шахіст, гросмейстер (з 1986 року), тренер жіночої збірної України з шахів (до 2011 року). Математик, закінчив Одеський національний університет імені І. І. Мечникова.
В'ячеслав Ейнгорн був представником найбільш урожайного покоління в історії одеських шахів, до якого відносяться зокрема: Лев Альбурт, Володимир Тукмаков, Михайло Підгаєць, Семен Палатник, Костянтин Лернер.
У складі збірної України переможець командного чемпіонату світу 2001 року, срібний призер командного чемпіонату Європи 1992 року, командного чемпіонату світу 1993 року, бронзовий призер шахової олімпіади 2000 року. У складі збірної СРСР переможець командного чемпіонату Європи 1989 року.
Головний тренер жіночої збірної України з шахів, яка завоювала золоті нагороди шахової олімпіади 2006 року.
Срібний призер чемпіонату СРСР 1986 року, бронзовий призер 1984, 1987 та 1989 років.
Срібний призер чемпіонату України 1978 року.
Переможець та призер турнірів: Мінськ (півфінал чемпіонату СРСР, 1983) — 1-3 місця[1], Львів (1984) — 3-4 місця[2], Москва (1985) — 2 місце[3], Москва (1986) — 1-2 місця[4], Бор (1985) — 1-2 місця[5], Бор (1985) — 1-3 місця[6], Каппель-да-Гранд (1986) — 1-3 місця, Белград (1986) — 1-2 місця, Ужгород (1988) — 2-3 місця[7], Берлін («Berliner Sommer», 1990) — 1 місце[8], Берлін («Berliner Sommer», 1991) — 1 місце[9], Фельден-ам-Вертер-Зеє — 1-7 місця[10].
У липні 1986 року у світовому рейтинг-листі[11] посідав найвище у своїй кар'єрі — 24-те місце (3-тє серед українських шахістів, позаду Олександра Белявського та Володимира Тукмакова).
В'ячеслава Ейнгорна у період 1989—1999 років зіграв за збірні СРСР та України у семи командних турнірах, зокрема: шахових олімпіадах — 3 рази,[12] командних чемпіонатах світу — 2 рази,[13] командних чемпіонатах Європи — 2 рази.[14].
Загалом у командних турнірах В'ячеслав Ейнгорн зіграв 51 партію, у яких набрав 31 очко (+16=30-5), що становить 60,8 % від числа можливих очок.
| Рік | Турнір | Місто | Збірна | Шахів- ниця |
Рейтинг | + | = | − | Результат | % очок | Турнірний рейтинг |
Командне місце |
Особисте місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1989 | чемпіонат Європи | Хайфа | СРСР | 1 резерв | 2560 | 3 | 4 | 0 | 5 з 7 | 71,4 | 2603 |  |
|
| 1992 | шахова олімпіада | Маніла | Україна | 4 | 2580 | 3 | 5 | 2 | 5½ з 10 | 55,0 | 2495 | 9 | 36 |
| чемпіонат Європи | Дебрецен | Україна | 4 | 2590 | 2 | 4 | 1 | 4 з 7 | 57,1 | 2568 |  |
8 | |
| 1993 | чемпіонат світу | Люцерн | Україна | 1-й резерв | 2580 | 1 | 4 | 1 | 3 з 6 | 50,0 | 2484 | |
4 |
| 2000 | шахова олімпіада | Стамбул | Україна | 4 | 288 | 3 | 4 | 0 | 5 з 7 | 71,4 | 2657 | |
|
| 2001 | чемпіонат світу | Єреван | Україна | 4 | 2601 | 3 | 2 | 0 | 4 з 5 | 80,0 | 2745 | |
|
| 2002 | шахова олімпіада | Блед | Україна | 4 | 2600 | 1 | 7 | 1 | 4½ з 9 | 50,0 | 2530 | 14 | 67 |
| Рік | Місто | Турнір | + | − | = | Результат | Місце |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1978 | Ялта | 47-й чемпіонат України | 6 | 1 | 8 | 10 з 15 | — 3
|
| 1982 | Ялта | 51-й чемпіонат України | 4 | 4 | 7 | 7½ з 15 | 8 — 9 |
| 1984 | Львів | 51-й чемпіонат СРСР | 5 | 1 | 11 | 10½ з 17 |
|
| 1985 | Рига | 52-й чемпіонат СРСР | 3 | 3 | 13 | 9½ з 19 | 9 — 13 |
| 1986 | Київ | 53-й чемпіонат СРСР | 5 | 2 | 10 | 10 з 17 | — 7
|
| 1987 | Мінськ | 54-й чемпіонат СРСР | 5 | 1 | 11 | 10½ з 17 | — 4
|
| 1988 | Москва | 55-й чемпіонат СРСР | 3 | 1 | 13 | 9½ з 17 | 5 — 6 |
| 1989 | Одеса | 56-й чемпіонат СРСР | 4 | 2 | 9 | 8½ з 15 |
|
| 1990 | Ленінград | 57-й чемпіонат СРСР | 1 | 2 | 10 | 6 з 13 | 7 — 9 |
| 1991 | Москва | 58-й чемпіонат СРСР | 2 | 3 | 6 | 5 з 11 | 39 — 49 |
| 2004 | Харків | 73-й чемпіонат України | 0 | 1 | 1 | ½ з 2 | 1/16 |
|
- ↑ URS-ch sf Minsk 1983. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Lvov 1984. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Moscow 1985 (В). Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Moscow 1986. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Bor 1985. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Bor 1986. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Uzhgorod 1988. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Stefan Löffler: 3. Großmeisternorm für Thomas Pähtz. Schach 1990, Heft 10, Seiten 10 bis 13 (Bericht, Tabelle, Fotos, Partien).
- ↑ Berliner Sommer 9th Berlin 1991. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ Velden op Velden 1995. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ FIDE Rating List: July 1986. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 20 березня 2020.
- ↑ MEN'S CHESS OLYMPIADS (Eingorn, Vyacheslav). Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 18 березня 2020.
- ↑ WORLD MEN'S TEAM CHESS CHAMPIONSHIP (Eingorn, Vyacheslav). Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 18 березня 2020.
- ↑ EUROPEAN MEN'S TEAM CHESS CHAMPIONSHIP (Eingorn, Vyacheslav). Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 18 березня 2020.
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
- Особова картка В'ячеслава Ейнгорна [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.] на сайті ФІДЕ
- Особиста картка В'ячеслава Ейнгорна [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.] на сайті 365chess.com
- Партії В'ячеслава Ейнгорна в базі ChessGames [Архівовано 7 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Особова картка В'ячеслава Ейнгорна [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] на сайті OlimpBase.org