Економіка Південного Судану
| Економіка Південного Судану | |
|---|---|
 Столиця Джуба — фінансовий і діловий центр держави | |
| Валюта | Південносуданський фунт (SSP, SS£) |
| Фінансовий рік | Календарний рік |
| Організації | ВТО (спостерігач), АС, САС |
| Статистика | |
| ВВП | ▼ $3,681 млрд. (номінал, 2019) ▲ $22,092 млрд. (ПКС, 2019) |
| Зростання ВВП | - 1,2 % (2018) 11,3 % (2019) 4,9 % (2020п) 3,2 % (2021п) |
| ВВП на душу населення | $275(номінал, 2019) $1,602 (ПКС, 2019) |
| ВВП за секторами | сільське господарство: 41,6 %, промисловість: 19,5 % послуги: 38,7 % (2017) |
| Інфляція (ІСЦ) | 8,1 % (2020) |
| Населення поза межею бідності | 66 % (2015) |
| Індекс Джіні | 45,5 (2013) |
| Робоча сила | 4,724,150 (2019) |
| Робоча сила за секторами | сільське господарство: 79,2 % промисловість: 3,3 % послуги: 17,5 % (2012) |
| Зовнішня діяльність | |
| Експорт | $1,13 млрд. (2016) |
| Імпорт | $3,795 млрд. (2016) |
| Державні фінанси | |
| Доходи | $259,6 млн. (2017/18) |
| Витрати | $298,6 млн. (2017/18) |
| Головне джерело: CIA World Fact Book[1] | |
Економіка Південного Судану — одна з типових африканських слаборозвинених економічних систем. Південний Судан є однією з найбідніших країн у світі.
Нафта — головний ресурс країни, на який спирається вся економіка Південного Судану. З 500 тис. барелів нафти, що видобуваються в Судані, близько 75 % нафтовидобутку припадає на родовища на Півдні.[2] Оскільки нафтоносні райони розташовані в основному в Південному Судані, починаючи з 9 липня 2011 року Північний Судан виявився від них відрізаний. Проте Північний Судан контролює нафтогін, через який нафта йде на експорт, у зв'язку з цим у кожної сторони присутні власні інтереси з питань, пов'язаних з розподілом нафтового прибутку[3] Міністр інвестицій Південного Судану генерал-полковник Ояй Денг Аджак неодноразово заявляв про необхідність міжнародного вирішення питання нафтоносного району Аб'єй.
Південний Судан експортує на міжнародній ринок деревину. Масиви лісового фонду тикового дерева знаходяться в Кавалі, Лійо, Лока-Вест та Нуні. Західні ресурси екваторіальної деревини знаходяться в Мвуба (Замоі).
Регіон багатий природними ресурсами, такими як залізна руда, мідь, хромомісні руди, цинк, вольфрам, слюда, срібло, золото. Є можливості для розвитку гідроенергетики.
Економіка країни, як і в багатьох інших країнах, що розвиваються, значною мірою залежить від сільського господарства. Найважливішими сільськогосподарськими культурами Південного Судану є: бавовна, арахіс, сорго, просо, пшениця, гуміарабік, цукрова тростина, тапіока, манго, папая, банани, батат та кунжут. У центрально-екваторіальній частині плантації знаходяться в районі Кегулу.
До 1992 року валютою в країні був динар, який замінив Суданський фунт. З 9 липня 2011 року на території Південного Судану був запроваджений Південносуданський фунт, повноцінний обіг якого на всій території країни почався з серпня 2011 року.
Південний Судан має потенціал для розвитку туризму, зокрема завдяки трьом національним паркам країни, проте відповідна інфраструктура перебуває лише на стадії планування.
- ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
- ↑ Південний Судан має намір відсудити нафтові райони. Архів оригіналу за 16 травня 2011. Процитовано 16 липня 2011.
- ↑ After Years of Struggle, South Sudan Becomes a New Nation
- European Coalition on Oil in Sudan (ECOS) [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.]
