Електронна оптика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Магнітна лінза

Електронна оптика — дисципліна, що займається питаннями формування, фокусування і транспортування пучків заряджених частинок, зокрема електронів, у магнітних і електричних полях. Практичне застосування — формування пучка електронів, і керування ним, наприклад, в електронно-променевих трубках.

Історія[ред. | ред. код]

Інтенсивність електронного променя прямо пропорційна щільності електронної хмарки атома. Фото електронної хмарки атома: атом вуглецю (жовтий); два сігма-зв'язки (зелені); два активні електрони (синій). Праворуч наведено шкалу електронної густини [1].

Зображення окремих атомів вперше отримано за допомогою просвічувального електронного мікроскопа, в якому електронний промінь завдяки денситометрії електронної хмарки, дають не теоретичне, а наочне зображення атомів[2].

Сучасне застосування[ред. | ред. код]

Електронна оптика застосовується для розрахунків, проєктування та експлуатації пристроїв, що оперують пучками заряджених частинок, перш за все це прискорювачі, канали транспортування пучка тощо.

Приклади електроннооптичних пристроїв[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Кучеров, О.П.; Лавровський, С.Є. (2022). Видимий атом (PDF). Інформаційні технології та спеціальна безпека. 8 (1): 29—62.
  2. Patent UA115602 – Спосіб отримання зображення з субдифракційною роздільною здатністю та оптико-електронна система для його здійснення