Перейти до вмісту

Ель Давид Мойсейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ель Давид Мойсейович
Голова Духовного Управління релігійних організацій караїмів України
3 грудня 2000 року — 13 лютого 2011 року
Попередник: посада заснована
Наступник: Тіріякі Віктор Захарович
 
Альма-матер: ТНУ
Діяльність: громадський діяч
Національність: караїм
Народження: 22 грудня 1928(1928-12-22)
Евпаторія Кримська АРСР, РРФСР, СРСР
Смерть: 29 листопада 2018(2018-11-29) (89 років)
Евпаторія
Батько: Мойсей Давидович Ель
Мати: Бікенеш Ельчафанівна Коген
Дружина: Ірина Федорівна Ель

Нагороди:

медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» орден «За заслуги» III ступеня
Відмінник народної освіти УРСР Почесна грамота Кабінету Міністрів України заслужений працівник культури Автономної Республіки Крим

Давид Мойсейович Ель (22 грудня 1928, Євпаторія — 29 листопада 2018, там же) — Почесний Голова Духовного Управління релігійних організацій караїмів України, співголова міжконфесійної ради АРК «Світ — Дар Божий», почесний голова міжконфесійної ради Євпаторії «Світ. Згода. Єдність»[1][2].

Біографія та діяльність

[ред. | ред. код]

Народився в Євпаторії в караїмській родині. Здобув вищу педагогічну освіту в Кримському державному педагогічному інституті ім. М. В. Фрунзе. З 1949 року працював у системі народної освіти вчителем фізкультури, а потім, з 1969 року, директором комплексної дитячо-юнацької спортивної школи у м.  Євпаторії. Добре володіє німецькою мовою.

В1989 року обраний першим головою національно-культурного товариства караїмів Євпаторії. В 1994 разом з Віктором Захаровичем Тіріякі і Костянтином Самуїловичем Батозським вирушив у відповідальну поїздку до Галича (Івано-Франківська область), звідки привіз вівтар та інше релігійне начиння колишньої Галицької кенаси. В 2000 році обраний головою Духовного правління караїмів Криму, яке в 2002 році перепрофільоване в Духовне управління релігійних організацій караїмів України. З 2004 по 2007 роки - голова Вищої Ради караїмів України. Брав участь у реставрації комплексу караїмських кенас в Євпаторії[3].

30 січня 2011 року, в Сімферополі на звітно-перевиборних конференціях Давид Ель був обраний до складу президії Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар» і Всеукраїнської Асоціації кримських караїмів «Кримкарайлар»[4].

13 лютого 2011 року, в Євпаторії на IV конференції Духовного Управління релігійних організацій караїмів України Д. М. Ель відмовився від посади у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я. Був обраний Почесним Головою Духовного Управління релігійних організацій караїмів України[5].

Помер в Євпаторії 29 листопада 2018 року на 90-му році життя[6].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений урядовими нагородами, грамотами Міністерства освіти СРСР і УРСР, почесними грамотами та медалями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України і Криму, медалями «За заслуги перед Євпаторією», «Ветеран праці» (1980 рік), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр»(1995 рік), « 50 років звільнення Криму від німецьких загарбників»(1995 рік)[7][8][9].

Кавалер українського ордена «За заслуги» III ступеня (2008 рік). Лауреат Євпаторійської міської премії «Суспільне визнання» (2013 рік) у номінації «З людьми і для людей»[10].

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Ель. Д. М. «Евпаторийские свершения» // «Караимские вести». — Москва, 1995  — № 12;
  • Ель. Д. М.  «Человек с большой буквы» // «Караимские вести». — Москва, 1995. — № 15;
  • Ель. Д. М.  «Лекторий при караимском музее» // «Караимские вести». — Москва, 1997. — № 32;
  • Ель. Д. М.  «Приглашает Евпатория» // «Караимские вести». — Москва, 1998. — № 9(42);
  • Ель. Д. М.  «Древние молитвы зазвучали на тюркском наречии для гостей Крыма — караимов по вероисповеданию из Израиля» / С. Б. Синані, Д. М. Ель // «Къырым». — Сімферополь, 1998. — 31 жовтня;
  • Ель. Д. М.  «Dżuft-Kale — świątynia krymskich Karaimów» // «Awazymyz: pismo historyczno-społeczno-kulturalne Karaimów». — Вроцлав, 2001. — № 1(5). — C. 18-19;
  • Ель. Д. М.  «Приоритеты — духовность, образованность, благотворительность. Тематика Национального караимского съезда сохранила актуальность до наших дней.» По матеріалам «Известий караимского духовного правления» за 1917 рік // «Караимская газета». — Евпаторія, 2003.  — 23–25 травня;
  • Ель. Д. М. , В. Ю. Ормелі. «Вновь провокация конфликта в Бахчисарае?» // «Къырым къарайлар». — Сімферополь, 2008. — № 6(41).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Релігійні громади міста об'єдналися в міжконфесійну раду, двічі лауреат премії ім. С. Е. Дувана. www.kalamit.info. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)
  2. ↑ Караїмське щастя. Учасник Великої Вітчизняної війни. Почесний громадянин Євпаторії. www.agatov.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)
  3. ↑ Євпаторія - центр караїмської духовної культури. karaim.institute/narod.ru. Процитовано 21. 08. 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(рос.)
  4. ↑ Звітно-перевиборні конференції - 2011. kale.at.ua. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)
  5. ↑ IV конференція Духовного Управління. kale.at.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)
  6. ↑ Светлая память…. www.my-evp.ru. 29.11.2018. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 29.11.2018.(рос.)
  7. ↑ Ель Давид Мойсейович - двічі лауреат премії ім. С. Е. Дувана 2000 і 2015 роках. www.whoiswho.crimea.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)
  8. ↑ У Євпаторії відзначили лауреатів премії Дувана, заслужений працівник культури АРК. www.kalamit.info. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)
  9. ↑ Ель Давид, «Відмінник народної освіти УРСР» (1974 рік). karai.crimea.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)
  10. ↑ У Євпаторії названі переможці конкурсу «Суспільне визнання». kalamit.info. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21. 08. 2015.(рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «Ель Давид Мойсейович»/«Просвітництво»//«Караїмська народна енциклопедія»: в 10 т. / Ю. А. Полканов, М. Э. Хафуз, Р. А. Айваз, А. І. Очан, Э. І. Чауш; під ред. члена-корреспондента. РАЕН М. М. Казаса. — СПб. , 2006. Т. 5 : «Культура крымских караимов (тюрков)». — С. 88.
  • «Эль Давид Моисеевич — сопредседатель Межконфессионального совета» // «Мир — Дар Божий»: інформаційний бюлетень Міжконфесійної ради Криму. — Сімферополь, 2012. — № 8. — С. 6.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ель_Давид_Мойсейович&oldid=42310746