Ель Раваль
| Ель Раваль | |
 | |
| Названо на честь | Arrabald |
|---|---|
| Катойконім | ravalenc, -a[1] |
| Країна |
 Іспанія |
| Адміністративна одиниця | Старе місто Барселони |
| Кількість населення | 45 671 осіб[2] |
| Площа | 109,8 га |
 | |
 Ель Раваль у Вікісховищі | |
41°22′48″ пн. ш. 2°10′07″ сх. д. / 41.38° пн. ш. 2.16861° сх. д.
Ель Раваль (ісп. El Raval, кат. El Raval) — підрайон Барселони з порядковим номером 1, розташований в районі Старе місто (ісп. Ciutat Vella). Населення на початок 2016 складало 47 129 осіб[3].
Ель Раваль межує з підрайоном Ель Побле-сек району Сантс-Монтжуїк, кордоном є авенида де Паралело[ca] , а також підрайонами Сант Антони[ca] та Готичним кварталом, кордонами служать вулиці Пелайо[es] та Ла-Рамбла. Серед головних вулиць Ель Раваль виділяються вулиці Каррер дель Карме, Ноу де ла Рамбла та Рамбла-дель-Раваль.
В Ель Раваль мешкають вихідці з багатьох країн, на його вулицях можна побачити магазини представників різних національностей та культур — від магазинів традиційних товарів до сучасних модних магазинів. Завдяки наявності китайської діаспори Ель Раваль отримав неофіційну назву "Китайський квартал" ( ісп. Barrio Chino), цю назву вигадав журналіст Пако Мадрид[es] у статті, опублікованій у тижневику El Escándalo[4]. Жителі району надихали художників, таких як Пабло Пікассо в період його творчості, що називається синім періодом[es] (1901-1904)[5].
В Ель Раваль знаходяться архітектурні споруди різних епох і стилів - від старовинних, як монастир X століття Сан Пабло дель Кампо[es] , церква Святого Августина[es] XVIII століття або заснований у XIII столітті ринок Бокерія - до сучасних об'єктів культури та відпочинку, як, наприклад, Музей сучасного мистецтва та Центр сучасної культури[es] .
В Ель Раваль знаходиться палац Гуель - житловий будинок, одна з ранніх робіт знаменитого архітектора Антоні Гауді, збудований на замовлення шанувальника його таланту, каталонського промисловця Еусебі Гуеля; на вулиці Рамбла-дель-Раваль знаходиться «Кіт Раваль» (ісп. Gato del Raval) - скульптура величезного кота роботи скульптора Фернандо Ботеро.
Ель Раваль також є одним із «найтеатральніших» районів Барселони. Найстаріший театр тут був створений у дворі лікарня Святого Хреста[ca] за указом короля Філіпа II (1556-1598), який надав лікарні можливість збудувати театр, щоб забезпечити надходження коштів[6]. Згодом, в 1847 на Рамбла побудований великий театр Лісео, який зараз є одним із найважливіших театрів Барселони. Також на вулиці Оспіталь були відкриті театри Одеон[ca] та театр Ромеа[ca], а на вулиці Монтсеррат в 1853 відкрився Teatre Circ Barcelonès. Ці театри стали основою розвитку театрального мистецтва в Каталонії. Нові театри в Ель Раваль створювалися і в XX столітті - як, наприклад, театр Гойя[ca] , що відкрився в 1916 на вулиці Хоакін Коста, і театр «Поліорама»[ca] , що відкрився в 1899 на Рамбла як кінотеатр, і в 1982 перепрофільований в театр[7].
- ↑ https://esadir.cat/Toponims/Paisos_Catalans/Catalunya/Barcelones/Barcelona
- ↑ https://ajuntament.barcelona.cat/estadistica/catala/Estadistiques_per_temes/Poblacio_i_demografia/Documents_relacionats/lecpadro/a2023/t13.htm
- ↑ Cifras oficiales de población. Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
- ↑ blanco.y.negro. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
- ↑ Travel Guide[недоступне посилання з Июль 2019]
- ↑ Aisa, 2006.
- ↑ [Teatre Poliorama, официальный сайт(кат.). Архів оригіналу за 26 листопада 2017. Процитовано 19 листопада 2017. Teatre Poliorama, официальный сайт(кат.)]
- Paco Villar. Historia y leyenda del Barrio Chino. — Barcelona, 1996. — 262 с. — ISBN 978-84-88791-32-0.
- Ferran Aisa; Mei M Vidal. El Raval : un espai al marge. — Barcelona : Editorial Base, 2006. — ISBN 978-848-5031-603.