Еммануїл Філіберт (принц Венеційський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати з Еммануїл Філіберт (герцог Савойський).
Еммануїл Філіберт
італ. Emanuele Filiberto Umberto Reza Ciro René Maria di Savoia
 
Народження: 22 червня 1972(1972-06-22)[1][2][3] (52 роки)
Женева, Швейцарія[1]
Країна: Швейцарія[4] і Італія[4]
Освіта: Женевський університет
Рід: Савойська династія
Батько: Віктор Еммануїл (принц Неаполітанський)[3]
Мати: Марина Рікольфі-Доріа[3]
Шлюб: Клотільда Куро
Діти: Вітторія Савойська[3] і Princess Luisa of Savoyd[3]
Нагороди:
кавалер ордена Мистецтв та літератури орден Святих Маврикія та Лазаря

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Еммануїл Філіберт (повне ім'я: Еммануїл Філіберт Умберто Реза Сіро Рене Марія ді Савоя; італ. Emanuele Filiberto Umberto Reza Ciro René Maria di Savoia; нар. 22 червня 1972, Женева, Швейцарія) — принц Венеційський, представник Савойського дому, син Віктора Еммануїла, принца Неаполітанського, та його дружини Марини Рікольфі Доріа. Онук останнього короля Італії Умберто II.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 червня 1972 року в місті Женева в Швейцарії. Батько — Віктор Еммануїл, син останнього короля Італії Умберто II; мати — Марина Рікольфі-Доріа, швейцарська спортсменка з водних лиж. Єдиний нащадок подружжя.

Навчався на економічному факультеті Женевського університету, проте навчання не закінчив[5]. Як Еммануїл Філіберт заявив 2009 року, в молодому віці він був наркозалежним[6]. У 26 років відкрив власний інвестиційний фонд Altin на Швейцарській біржі[5].

Еммануїл Філіберт (праворуч) з батьком (посередині). 2009

10 листопада 2002 року разом з батьками відвідав Італію після того, як було скасовано положення Конституції про заборону перебування в Італії нащадкам Савойської династії. Подорож тривала 3 дні. Еммануїл Філіберт супроводжував батьків під час авдієнції з Папою Римським Іваном Павлом II[7]. Тоді ж знявся в рекламі оливок[8].

З моменту повернення в Італію брав участь у багатьох телевізійних програмах, передусім розважальних.

У листопаді 2007 року разом із батьком оголосив Італійській Республіці вимогу виплатити його родині компенсацію в розмірі 260 млн євро за усе конфісковане в 1946 році у Савойського дому майно та провести його реституцію. Уряд Італії запит відхилив та додав, що Італія, навпаки, має право вимагати від Віктора Еммануїла та його родини як нащадків Віктора Еммануїла III та Умберто II компенсацій за шкоду, нанесену в час перебування Італії під фашистським режимом[9].

2009 року разом зі своєю партнеркою, балериною Наталією Титовою, переміг в італійській версії шоу «Танці з зірками»[10].

2018 року в інтерв'ю газеті «Libero» Еммануїл Філіберт заявив, що має намір створити в Італії монархістську партію, яка лобіюватиме ідею відновлення монархії в країні[11]. Соціологічне опитування, проведене в Італії незадовго до публікації інтерв'ю, засвідчило, що 15 % італійців підтримують ідею відновлення монархії та 8 % підтримують принца Еммануїла Філіберта в цьому[11].

Сім'я

[ред. | ред. код]

10 липня 2003 року було оголошено про заручини Еммануїла Філіберта з французькою акторкою Клотільдою Куро. 25 вересня того ж року вони одружилися в церкві Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-деї-Мартірі в Римі[12]. Подружжя має двох доньок:

Нагороди

[ред. | ред. код]

Родовід

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Віктор Еммануїл III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Умберто II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олена Негош-Петрович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Віктор Еммануїл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альберт І
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Жозе Бельгійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Еммануїл Філіберт
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рене Рікольфі-Доріа[13]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марина Рікольфі Доріа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Айріс Бенвенуті
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #13990476X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ а б Chi è — Italia: 2009. — ISSN 1124-8831; 2532-4071
  5. ↑ а б Casa Reale D'Italia - Biografie - Emanuele Filiberto. web.archive.org. 26 серпня 2011. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 10 травня 2022.
  6. ↑ Italiensk prins erkender stofmisbrug. Politiken (da-DK) . 11 жовтня 2009. Процитовано 12 лютого 2024.
  7. ↑ Exiled Italian royals go home. the Guardian (англ.). 24 грудня 2002. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  8. ↑ Italy outraged by 'trash TV' attack (брит.). 20 січня 2003. Архів оригіналу за 10 травня 2004. Процитовано 10 травня 2022.
  9. ↑ Fallen Savoy royals seek damages over Italy exile. Reuters (англ.). 21 листопада 2007. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  10. ↑ Kington, Tom (23 березня 2009). Royal revival in Italy as prince wins Strictly. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 11 лютого 2024.
  11. ↑ а б Emanuele Filiberto di Savoia pensa a un partito monarchico in Italia: milioni di elettori favorevoli all’ipotesi. Mole24 (it-IT) . Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  12. ↑ Italy hosts rare royal wedding. the Guardian (англ.). 26 вересня 2003. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  13. ↑ Wikidata. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 10 травня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еммануїл_Філіберт_(принц_Венеційський)&oldid=41744815