Перейти до вмісту

Еносіма

Координати: 35°17′58″ пн. ш. 139°28′51″ сх. д. / 35.299330555556° пн. ш. 139.48090833333° сх. д. / 35.299330555556; 139.48090833333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еносіма
яп. 江の島
Географія
35°17′58″ пн. ш. 139°28′51″ сх. д. / 35.299330555556° пн. ш. 139.48090833333° сх. д. / 35.299330555556; 139.48090833333
АкваторіяСаґамська затока
АрхіпелагЯпонський архіпелаг
Площа0.41 км² 
Довжина1.2 км
Ширина0.60 км
Берегова лінія4 км
Найвища точка60.2 м
Країна
Японія Японія
РегіонПрапор Канаґави Префектура Канаґава
Прапор Фудзісави м. Фудзісава
РайонКатасе
Населення354 (2018)
Еносіма. Карта розташування: Японія
Еносіма
Еносіма
Еносіма (Японія)
Мапа
CMNS: Еносіма у Вікісховищі

Еносіма (яп. 江の島) — невеликий японський курортний півострів вулканічного походження, який знаходиться у Саґамській затоці, в префектурі Канаґава. Адміністративно острів є частиною міста Фудзісава і знаходиться в міському районі Катасе, що названий так на честь однойменної річки. Півострів з'єднується з материком металевим мостом протяжністю 600 метрів, а також вузким природним насипом (Томболо) у тому ж місці.[1]

На 2018 рік на півострові проживає 354 людини.[2]

Острів має берегову лінію рівну приблизно 4 км, і загальну площу рівну 0.41 км², довжина складає 1.2 км, ширина 0.60 км, а найвища точка острова знаходиться на висоті 60.2 метри. Еносіма знаходиться в 20 км від Йокогами і в 50 км від Токіо, через що, острів є одним з улюблених місць літнього дозвілля жителів цих міст. На цьому острові розташовані маяк з оглядовим майданчиком і святилище Еносіма-Шрайн[en], на честь трьох синтоїстських богинь, а також, головне святилище богині Бендзайтен, одного з семи богів щастя й печери Еносіма-Івая.

Через своє вдале положення і сприятливий клімат — Еносіма є частим вибором для проведення змагань з вітрильного спорту. Так, наприклад, в 1964 році, для Літніх Олімпійських ігор на узбережжі острова була побудована спеціальна гавань. Крім того, у 2021, на чергових Літніх Олімпійських іграх на острові буде проведена регата.

Історія

[ред. | ред. код]

Весь острів цілком присвячений Бендзайтен - богині музики і розваг. Вона неймовірно шанується на острові, через те, що за місцевими легендами - саме вона змусила півострів піднятися з дна моря в XV столітті. Острів, також, є місцем дії Еносіма Енґі[ja] — історії святинь на Еносіме, написаної японським буддійським ченцем Коку в 1047 році нашої ери.

У 1880 році, після того як новий уряд Мейдзі[en] видав указ про поділ синтоїзму і буддизму — велика частина півострова була куплена британським купцем Семюелем Кокінгом[en], й зареєстрована на ім'я його японської дружини. Він розробив та побудував  на острові електростанції і великі ботанічні сади, в тому числі - велику оранжерею. Хоча початковий зелений будинок був зруйнований під час Великого землетрусу 1923 року в Канто - Ботанічний сад (Сад Самуеля Кокінга[en]) й залишається пам'яткою з більш ніж півмільйоном відвідувачів в рік.

Металивй міст, що поєднує півострів із материком

Нині півострів є популярним серед туристів і місцевих жителів місцем відпочинку, а також центром курортної зони Сенан[en]

Туризм та пам'ятки

[ред. | ред. код]

Півострів завжди користувався значною популярністю. Так, наприклад, в 1920 році Еносіму щорічно відвідували понад 400 000 людей. А до 1995 року цей показник досяг свого піку і збільшився до 13 мільйонів відвідувань на рік, після чого пішло деяке скорочення — до 8 мільйонів відвідувань у 2004-2005 роках, через загальне підвищення інтересу японців до закордонних поїздок.

Печера Івайа

У 1934 році японський імперський уряд наділив Еносіму статусом місця, що представляє історичну цінність і володіє мальовничою красою, але через кілька років після завершення Другої Світової війни, в 1960 році — новий уряд змінив свою думку і позбавив півострів даного статусу.

Печери

[ред. | ред. код]

На південній стороні Еносіми знаходяться дві печери Івай, які утворилися в результаті ерозії хвиль в стародавні часи. Перша, протяжністю 153 метри, розташована на заході острова, й на глибині 145 метрів розгалужується ще на дві субпечери, які, згідно з буддійської концепції Сінгтон Рйокай Мандара (яп. Ryōkai Mandara) названі: Таїз (яп. Taizō) ліворуч, і Конго (яп. Kongō) праворуч.

Погляд в сторону Фудзісави з Морської свічки Еносіми[ja]

Тому, що за японськими легендами, півострів був піднятий з дна богинею Бендзайтен — печери, також, виступали місцем поклоніння їй. Так, наприклад, в період свого правління в 539-571 роках імператор Кіммей побудував в першій печері ще одне місце Поклоніння богині. Пізніше ця печера служила місцем аскези різним буддійським ченцям, в тому числі Тайчо[ja], Кукаю — засновнику Сінгон-Шу, і Нітірен, на яку посилаються школи буддизму Нітірен-сю.[3]

У лівій печері, в якій, крім багатьох буддійських кам'яних статуй, також знаходиться святиня Аматерасу. Яка, за чутками, раніше була схожа на вагіну — особливо в задній частині. Однак, після каменепаду 1971 року — святиня була серйозно пошкоджена і вона була знову відкрита тільки в 1993 році.

Друга печера, протяжністю 56 метрів, що розташована на сході острова — присвячена божеству-дракону, який вважається богом-покровителем рибалок.

Як ліва, так і права печера находяться у вільному доступі громадськості й туди можна легко потрапити купивши квиток.

Еносіма-Шрайн

[ред. | ред. код]
Докладніше: Еносіма-Шрайн

Історія виникнення храму Еносіма-Шрайн[en], також, як і все інше на острові — тісно пов'язана з культом поклоніння богині Бендзайтен в печерах Івай і сходить до IX століття. Храмовий комплекс складається з трьох окремих святинь: Окуцумія на заході, Накацумія в центрі та Хецумія трохи глибше на північ від нього.[3]

Вид на храмовий комплекс Еносіма-Шрайн[en]

Сад Семюеля Кокінга

[ред. | ред. код]

У 1880 році, після того як земля на острові була звільнена рухом по боротьбі з буддизмом Шінбутсу Бунрі[en] — британський купець і торговець творами мистецтва Семюел Кокінг на ім'я своєї японської дружини придбав більшу частину острова, щоб побудувати на ньому оранжерею загальною площею 660 м² з великою різноманітністю тропічних рослин. Вона була відкрита в тому ж році як Ботанічний сад Еносіма. Спочатку в ньому знаходилося близько 5000 рослин.

У 2003 році, оранжерея пережила перевідкриття, й відтепер вона стала називатися Сад Самуеля Кокінга[en], на честь самого Кокінга[en]. А у 2004 році сад відвідало понад 500 000 осіб.

Фотографія виду з повітря на Еносіму (1988 р.)

Крім того, у саду, також, знаходиться так звана Морська свічка Еносіми[ja] — оглядова вежа і маяк, побудована у 2003 році на місці попереднього маяка 1951 року. Свічка була побудована на честь 100-го ювілею Enoshima Electric Railway[en].

Чигогафучі

[ред. | ред. код]

Обрив Чігогафучі, висотою близько 50 метрів, який знаходиться на захід від Окуцумі. Обрив визнаний одним з 50 найкрасивіших пейзажів префектури Канаґава, а в основному знаменитий тим, що з його вершини можна побачити та добре розглянути гору Фудзі.[4]

Транспорт

[ред. | ред. код]

До Еносіми можна дістатися пішки, або на будь-якому автотранспортному засобі по металевому мосту, а також за трьома залізничними лініями, в тому числі по монорельсовій дорозі Сенан, яка зупиняється на станції Шонан-Еносіма. Крім того, на острові присутня пристань для яхт, побудована спеціально для Літніх Олімпійських ігор 1964 року.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Enoshima | Kanagawa Attractions | Travel Japan | JNTO. Japan Travel. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  2. ↑ Jinko. www.city.fujisawa.kanagawa.jp. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  3. ↑ а б Enoshima-Schrein. http://enoshimajinja.or.jp/. Архів оригіналу за 2 вересня 2020.
  4. ↑ Chigogafuchi. www.yoritomo-japan.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еносіма&oldid=41658785