Енос (фрегат, 1831)
 Фрегат «Енос»
| |
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Назва: | рос. «Энос» |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Верф Серебряного |
| Закладений: | 1831 |
| Спуск на воду: | 10 жовтня 1831 |
| Списаний: | 1845 |
| Доля: | Переобладнаний в блокшив у 1845 році |
| Основні характеристики | |
| Тип: | фрегат |
| Довжина: | 51,9 м |
| Ширина: | 13,1 м |
| Осадка: | 5,2 м |
| Екіпаж: | 420—450 осіб |
| Озброєння: | 60 гармат |
«Енос» (рос. «Энос») — вітрильний 60-гарматний фрегат Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на згадку про зустріч 26 серпня 1829 року в порту Енос російських військ, що вийшли на берег Егейського моря, із загоном віцеадмірала графа Л. П. Гейдена.
Закладений у Миколаєві у 1830 році на приватній верфі Михеїла Серебряного, головний будівник — інженер-генерал-майор корпуса корабельних інженерів М. І. Суровцов[1][2]. Один із шести 60-гарматних фрегатів типу «Тенедос», побудованих у Миколаєві під наглядом адмірала і військового губернатора міста О. С. Грейга. За розмірами і озброєнням вони не сильно поступалися 74-гарматним лінійним кораблям і іноді іменувалися 60-гарматними кораблями[3].
Після спуску на воду 10 жовтня 1831 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії з приписом до 28-го флотського екіпажу[1][4].
У 1833 році виходив у крейсерство до берегів Абхазії, сприяв військам кавказького окремого корпусу. Перебував у практичних і крейсерських плаваннях у Чорному морі в 1834—1837 роках: входив до складу особливого загону для огляду портів і брандвахтенних постів біля північно-східних берегів Чорного моря, перевозив війська для укомплектування чорноморських лінійних батальйонів[4][5].
Під час Кавказької війни у складі ескадр віцеадмірала М. П. Лазарєва і контрадмірала Ф. Г. Артюкова брав участь у створенні Кавказької укріпленої берегової лінії, висаджуючи десанти, що заснували укріплення в гирлах річок Сочі (14 квітня 1838 року з загоном Артюкова) та Цемес у Суджуцькій бухті (12 вересня 1838 року з ескадрою Лазарєва)[6][7]. Протягом 1839—1843 років крейсував біля кавказького узбережжя, доставляв війська і вантажі в укріплені пункти Кавказької лінії.
У 1845 році був приписаний до Севастопольського порту і переобладнаний в блокшив для проживання на ньому нижніх чинів 13-го ластового екіпажу[4][3].
- В. А. Батюшков (1832—1833);
- С. О. Стерленгов (1834—1836);
- П. М. Вукотич (1837—1838);
- М. Д. Варницький (1839—1843).
- ↑ а б Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: октябрь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 9 березня 2024.
- ↑ а б Фрегат «Энос» (рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 березня 2024.
- ↑ а б в «Энос», 60-пушечный фрегат Черноморского флота (PDF) (рос.). Санкт-Петербург: Российский государственный архив Военно-морского флота. 1831—1845. с. 4.
- ↑ Веселаго, Ф. Ф. (2013). Царствование императора Николая I. Д — М. Общий морской список от основания флота до 1917 года (рос.). Т. 10. Москва: Издательство «Атлант». ISBN 978-5-906200-03-7.
- ↑ Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 252. ISBN 5-203-01788-3.
- ↑ Занятие плацдарма и заложение форта в устье реки Сочи (рос.). История Сочи. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 9 березня 2024.
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)