Суровцов Михайло Ілліч
| Суровцов Михайло Ілліч | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. дореф. Михаилъ Ильичъ Суровцовъ | |||
| Народження | 1 січня (12 січня) 1769 Російська імперія | |||
| Смерть | 3 січня (15 січня) 1833 (64 роки) Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
| Країна | Російська імперія | |||
| Вид збройних сил |  Російський імператорський флот | |||
| Освіта | Таганрозьке адміралтейство | |||
| Роки служби | 1780 — 1833 | |||
| Звання | інженер-генерал-майор корпусу корабельних інженерів | |||
| Командування | начальник корабельних інженерів Чорноморського флоту Російської імперії, голова кораблебудівного і вченого комітету | |||
| Нагороди |
| |||
Миха́йло Іллі́ч Суро́вцов (також Суро́вцев; рос. дореф. Михаилъ Ильичъ Суровцовъ; 1 січня (12 січня) 1769, Російська імперія — 3 січня (15 січня) 1833, Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія) — російський кораблебудівник кінця XVIII — початку XIX століття, інженер-генерал-майор корпусу корабельних інженерів, що збудував понад 50 кораблів різного рангу і класу для Російського імператорського флоту. Інспектор корпусу корабельних інженерів і начальник корабельних інженерів Чорноморського флоту.
Народився 1 січня 1769 року[1]. У 1780 році вступив на службу у Таганрозьке адміралтейство щогловим учнем. 1 вересня 1783 року проведений у тіммерманські учні, а 1 травня 1789 року — в навчені тіммермани[2]. 27 лютого 1794 року отримав перший офіцерський чин — проведений в корабельні підмайстри рангу прапорщика, 1 травня 1796 року підвищений у чині до поручника[1][3].
2 листопада 1798 року проведений в корабельні майстри майорського рангу і призначений для подальшого проходження служби на Чорноморський флот у Херсонське адміралтейство[2].
4 листопада 1798 року заклав на Херсонській верфі 74-гарматний лінійний корабель «Свята Параскева», а 6 грудня того ж року паралельно заклав 110-гарматний лінійний корабель «Єгудиїл», спущений на воду 17 листопада 1800 року[4]. Корабель «Свята Параскева» будувався за проєктом корабельних майстрів О. С. Катасанова, Д. О. Масальського і В. О. Саричева. Вперше у практиці російського кораблебудування на цьому кораблі бак і ют був з'єднаний суцільною палубою, що дало змогу посилити вогневу міць і покращити управління вітрилами. Корабель спустили на воду 6 листопада 1799 року, цього ж дня Суровцев заклав 44-гарматний фрегат «Назарет», спущений на воду 12 жовтня 1800 року»[5].
15 липня 1800 року проведений у VII клас табеля про ранги[2], а 27 листопада того ж року найвищим повелінням нагороджений піврічним жалуванням за будівництво лінійного корабля «Єгудиїл»[6]. 14 липня 1801 року заклав 76-гарматний лінійний корабель «Правий», спущений на воду 10 липня 1804 року[4]. Під час будівництва вперше у практиці російського кораблебудування корпус лінійного корабля був скріплений мідними болтами й обшитий мідними листами.
У 1802 році обчислив «Табель про товстоту тіл кораблів, фрегатів та інших звань суден до вантажної ватерлінії в кубічних футах та вагу води, яку вони витискають». У документі наведено докладні кораблебудівні характеристики військових і транспортних суден, як російських, так і іноземних. Унікальність табеля полягала в тому, що окрім довжини по палубі, ширини без обшивки і глибини інтрюму, наведено величини водотоннажності — об'ємної в кубічних футах, та масової в пудах і фунтах, площі мідель-шпангоутів, а також осадка та висота портів від води[7].
У 1803 році призначений першоприсутнім у контрольній експедиції в Херсонському порту[8]. 5 червня 1803 року розпочав будівництво 32-гарматного фрегата «Воїн», спущеного на воду 26 жовтня 1804 року. Наступного року заклав однотипний «Воїну» фрегат «Лілія», спущений на воду 30 жовтня 1806 року[2]. 5 лютого 1806 року заклав 74-гарматний лінійний корабель «Анапа», спущений на воду 30 вересня 1807 року, а 20 жовтня того ж року розпочав будівництво 110-гарматного лінійного корабля 1-го рангу «Полтава», спущений на воду 20 червня 1808 року[4][6].
У 1807 році за заслуги нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня. Того ж року заклав три 74-гарматні лінійні кораблі типу «Анапа»: «Марія» (спущений на воду 12 листопада 1808 року), «Дмитро Донський» (спущений на воду 6 листопада 1809 року) та «Азія» (спущений на воду 5 серпня 1810 року)[4].
У 1808 році проведений у VI клас табеля про ранги[2]. 12 листопада 1808 року заклав 110-гарматний лінійний корабель «Дванадцять апостолів», спущений на воду 31 травня 1811 року[9].
26 жовтня 1809 року заклав 32-гарматний фрегат «Африка», спущений на воду 3 червня 1811 року. 4 лютого 1810 року розпочав будівництво 74-гарматного лінійного корабля «Максим Сповідник», спущеного на воду 9 червня 1812 року[9]. 9 березня 1812 року заклав два 32-гарматні фрегати, «Поспішний» і «Везул», спущені в листопаді 1813 року[10], 18 вересня того ж року заклав 110-гарматний лінійний корабель «Париж», спущений на воду 22 листопада 1814 року. У 1813 році розпочав будівництво 74-гарматного лінійного корабля «Красний», який спустив на воду 16 травня 1816 року і того ж дня заклав 44-гарматний фрегат «Євстафій» та 74-гарматний лінійний корабель «Скорий»[11].
12 грудня 1816 року проведений у V клас табеля про ранги. У 1818 році за оригінальний проєкт і будівництво 74-гарматного корабля «Скорий» імператор Олександр I особисто подарував Суровцову діамантовий перстень[12][11]. Загалом за 22 роки служби у Херсонському адміралтействі Суровцов збудував 44 судна різного рангу та класу, з них 13 лінійних кораблів, 7 фрегатів, два транспорти, плавучу батарею і 21 канонерський човен. Усі кораблі брали участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років[2][3].
У 1820 році, на прохання командувача Чорноморським флотом віцеадмірала О. С. Грейга, переведений до міста Миколаєва, де призначений виконуючим посаду радника Чорноморської виконавчої експедиції кораблебудівного відділення. У 1822 році за проведення через мілкий Дніпровський лиман 110-гарматного корабля «Імператор Франц» за новим, розробленим ним ж проєктом, Суровцов був нагороджений орденом Святої Анни II ступеня.
У 1825 році призначений виконувачем посади начальника кораблебудівного відділення. У 1826 році проведений у IV клас табеля про ранги з призначенням помічником оберінтенданта Чорноморського флоту контрадмірала Ф. І. Цаца. Наступного року перейменований в інженер-генерал-майора і призначений інспектором корпусу корабельних інженерів[8].
Брав участь у розробці проєкту та креслень першого на Чорному морі вантажопасажирського судна для Одеського порту, пароплава «Одеса», що будувався на приватній верфі М. С. Варшавського. під наглядом І. С. Разумова[13]. У 1829 році нагороджений орденом Святого Володимира III ступеня[2].
22 липня 1828 року в Спаському адміралтействі заклав 84-гарматний лінійний корабель «Анапа», спущений на воду 7 вересня 1829 року, і розпочав будівництво однотипного йому лінійного корабля «Імператриця Катерина II»[14]. Протягом 1829—1831 років, паралельно, на приватних верфях О. О. Перовського і М. С. Серебряного вів будівництво трьох 60-гарматних фрегатів, що будувалися за підрядом державним коштом: «Варна», спущена на воду 16 серпня 1830 року, «Енос», спущений на воду 10 жовтня 1831 року і «Бургас», спущений на воду 7 листопада 1832 року[15][8].
11 лютого 1831 року, після приєднання корпусу корабельних інженерів Чорноморського флоту до корпусу Балтійського флоту, призначений начальником корабельних інженерів і головою кораблебудівного і вченого комітету[2].
Разом з О. С. Грейгом вивчав і застосовував передові методи побудови суден, зокрема параболічний метод, за яким ним безпосередньо було спроєктовано кілька суден[8]. За завданням Грейга Суровцов на прикладі кораблів «Париж» і «Вікторія» проводив порівняльний аналіз різних варіантів параболічного методу, зокрема методи Чапмана, Грейга та Стіла. Параболічний та інші математичні методи проєктування суден стали широко відомі і заклали основу для наукового проєктування вітрильних суден. Грейг удосконалив конструкцію кораблів — запровадив систему набору корпусів за методом Сеппінга з діагональними зв'язками — рідерсами. Систему Сеппінга запровадили 1817 року на всіх верфях Чорноморського флоту, що підвищило міцність корпусів і збільшило термін служби суден[7]. Суровцев також брав участь у проєктуванні першого на Чорному морі 120-гарматного корабля «Варшава»[8].
Помер 3 січня 1833 року в Миколаєві[1].
- Орден Святого Володимира IV ступеня (1807).
- Орден Святої Анни II ступеня (1822).
- Орден Святого Володимира III ступеня (1829).
- ↑ а б в Издано под наблюдением председателя Императорского русского исторического общества А. А. Половцова, ред. (1912). Суровцов Михаил Ильич. Русский биографический словарь (рос.). Т. 20. Санкт-Петербург: Типография товарищества «Общественная польза». с. 176. Архів оригіналу за 25 вересня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и Веселаго, Ф. Ф. (1894). Общий морской список (рос.). Т. VIII. Санкт-Петербург: Типография морского министерства в главном адмиралтействе. с. 620—621.
- ↑ а б Зеленский, А. Г.; Крючков, Ю. С.; Костюк, Л. П.; Кухар-Онышко, Н. А.; Январев, Э. И.; Миронов, Ю. А. (1999). Суровцев Михаил Ильич. Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 320. ISBN 966-7676-00-5.
- ↑ а б в г Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 294—296. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 318.
- ↑ а б Веселаго, Ф. Ф. (1902). Материалы для истории русского флота (рос.). Т. XVI. Санкт-Петербург: Типография морского министерства в главном адмиралтействе. с. 494, 529.
- ↑ а б Глебов, А. М. (2016). Российское военное парусное кораблестроение XVIII—XIX веков: опыт исторической реконструкции (PDF) (рос.). Горно-Алтайск: Горно-Алтайский государственный университет. с. 73, 97—98.
- ↑ а б в г д Крючков, Ю. С. (2008). Генерал-майор М. И. Суровцев. Алексей Самуилович Грейг и его время (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 223—224. ISBN 978-966-8592-60-7.
- ↑ а б Широкорад, 2007, с. 297.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 319.
- ↑ а б Широкорад, 2007, с. 298.
- ↑ Скороход, Александр. Адмиралтейству город обязан своим рождением (рос.). Моє місто — Херсон. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 25 вересня 2024.
- ↑ Щукин, В. В.; Павлюк, А. Н. (2009). Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII — начало ХХ веков) (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 45. ISBN 978-966-8592-52-2.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 301.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 321.
- Крючков, Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865). — Николаев : Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2.
- Широкорад, А. Б. 200 лет парусного флота России. 1696—1891. — Москва : Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.