Жак-Еміль Бланш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жак-Еміль Бланш
Jacques-Émile Blanche
фото майстерні Жака Бланша
При народженніJacques-Émile Blanche
Народження1 лютого 1861(1861-02-01)
XVI округ Парижа, Париж, Франція
Смерть30 вересня 1942(1942-09-30) (81 рік)
 Оффранвіль
ПохованняЦвинтар Пассі
Національністьфранцуз
КраїнаФранція Франція
Жанрпортрети
НавчанняПариж
Діяльністьхудожник, художник-гравер, письменник, художній критик, фотограф, літограф, колекціонер мистецтва
Напрямокреалізм
Роки творчості1882—1940
ВпливДжеймс Тіссо, Джон Сінгер Сарджент
ВчительАнрі Жерве
Відомі учніАмеде Озанфан, Benedicte Brummerd, Johannes Hohlenbergd і Helena Sturtevantd
ЧленЛіга французької батьківщини і Національний комітет французької гравюриd
Творипортрети
БатькоÉmile Blanched
РодичіEsprit Blanched
Роботи в колекціїШтедель, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Королівський музей витончених мистецтв, Saint-Germain-en-Laye Civic Museumd, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художній інститут Чикаго, Ермітаж, Національний музей мистецтва Каталонії, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Руанський музей образотворчого мистецтва, Національний музей образотворчого мистецтва[2], Національна портретна галерея (Лондон), Національна галерея, Національна портретна галерея США, Баварські державні колекції картин, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Клівлендський музей мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Музей образотворчих мистецтв, Художній музей Північної Кароліни, Єврейський музей, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Національна галерея Ірландії, Рінглінг музей, Портландський мистецький музей, Dublin City Gallery The Hugh Laned, Музей д'Орсе, Манчестерська художня галереяd, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Королівські музеї витончених мистецтв[3], Musée de la Vie romantiqued, Musée des Beaux-Arts de Caend, Hungarian National Galleryd, Карнавале, Гарвардський художній музей, Мистецька галерея Йоркаd, Інститут мистецтв Кларкаd, Cantor Arts Center at Stanford Universityd, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Busch–Reisinger Museumd, Художня галерея Лідса, Музей витончених мистецтв Парижаd, Museum of Diepped, Ліонський музей красних мистецтв, Museum of Fine Arts of Reimsd, Art Gallery of Hamiltond, Музей образотворчих мистецтв (Ніцца), Government Art Collectiond, Goya Museumd, musée des années trented, Ашмолеан музей, Brighton Museum & Art Galleryd, musée Petiet de Limouxd, Musée de Cambraid, Royal West of England Academyd, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, Southampton City Art Galleryd, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей Лондона, Kirkcaldy Galleriesd і The Atkinsond
Нагороди
командор ордена Почесного легіону
CMNS: Жак-Еміль Бланш у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Жак-Еміль Бланш (фр. Jacques-Émile Blanche; 1 лютого, 1861, Париж — 30 вересня, 1942, Офранвіль, Нормандія) — французький художник портретист. Іноді малював пейзажі, побутові сцени в пейзажі чи портрети з побутовими ситуаціями, натюрморти.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Парижі. Був сином відомого психіатра. Дитинство пройшло у Вілья-де-Ламбаль, котре отримало назву на честь принцеси де Ламбаль в Пассі (Савойська принцеса була страчена через відсіч голови під час французької революції 1789—1793 рр.) Це була добропорядна забезпечена родина, серед друзів якої були Едуар Мане (син забезпеченого юриста), Едгар Дега (виходець із родини банкіра) та художник Анрі Фантен-Латур.

Забезпечена родина запрошувала репетиторів та приватних вчителів. Освіту Жак-Еміль Бланш отримав в Ліцеї Кондорсе в Парижі, де його вчителем англійської мови був Стефан Малларме, французький поет, прихильник символізму.

Сам себе вибудував

[ред. | ред. код]

В 1880 році він відбув в Лондон, де був прийнятий респектабельним англійським товариством та тамтешніми художниками, серед яких були Джеймс Вістлер та Волтер Сікерт. Останній був учнем Джеймса Вістлера і стажувався в Парижі в майстерні Едгара Дега. Як і Волтер Сікерт — прибулець із Парижу належав в Лондоні до художнього товариства «Новий Англійський клуб мистецтв».

Жак-Еміль Бланш брав уроки техніки живопису у декількох художників (серед них — Анрі Жерве, Фердинанд Гумберт). Але систематичної художньої освіти не мав. Він — сам себе вибудував як художник. Уславився як митець-портретист артистичних кіл, аристократії та багатих буржуа, рано пізнав матеріальний успіх.

Жак-Эмиль Бланш проводив життя між Парижем та Лондоном, виставляв власні твори в Салоні в 1882–1889 рр., а також в Національному товаристві красних мистецтв з 1890 року. Його популярність не вщухала в Лондоні, де його британськими меценатами були міссіз Сакстон Нобл та Вайолет Маннерс, герцогиня Ретленд. Багаторічним патроном художника був і Робер, граф де Монтескью, але вони посварились і розійшлись, хоча це не вплинуло погано на авторитет митця у середовищі його можливих покупців у Парижу.

Художня манера

[ред. | ред. код]

Жак-Эмиль Бланш виробив компромісну, але добропорядну художню манеру зі стриманою колористичною гамою, бо міг використати всі її переваги. Він знав радикальні мистецькі течії, народжені в Парижі (імпресіонізм, постімпресіонізм, символізм), але не спокусився їх знахідками. Сам не був ні новатором, ні відкривачем новітніх шляхів в мистецтві. Але таких завжни були одиниці. Портретний жанр (особливо портрет парадний, репрезентативний) і дещо консервативні смаки утримували художника від руйнівних мистецьих течій і надалі. Він дотримувався реалістичних тенденцій і обмежено використовував широкі мазки чи мерехтливу поверхню, не спокушався також ні бравурною експресією Джованні Болдіні, ні крайнощами постімпресіонізму чи декадансу.

В другій половині життя і творчості, коли у хужожника погіршився зір і збільшився технічний досвід, його художня манера стала більш необережною і наближеною до імпресіоністичної

Вибрані портрети

[ред. | ред. код]
«Портрет Жулі Барте», 1889 р.

Галерея

[ред. | ред. код]
Джон Сінгер Сарджент. «Жак-Еміль Бланш», бл. 1886 р.
  • «Гаррі Мелвілл»
    «Гаррі Мелвілл»
  • «Євгенія Хьюзі де Ерразурич», 1890 р.
    «Євгенія Хьюзі де Ерразурич», 1890 р.
  • «Ольга Караччоло», 1889 р.
    «Ольга Караччоло», 1889 р.
  • «Портрет композитора Ігоря Стравинського», 1915 р.
    «Портрет композитора Ігоря Стравинського», 1915 р.
  • «Родина художника Ф. Таулова», кінець 19 ст., Музей д'Орсе, Париж.
    «Родина художника Ф. Таулова», кінець 19 ст., Музей д'Орсе, Париж.
  • «Портрет матері художника», Музей в Руані.
    «Портрет матері художника», Музей в Руані.
  • «Чарльз Кондер», британський художник, 1904 р., Галерея Тейт, Лондон.
    «Чарльз Кондер», британський художник, 1904 р., Галерея Тейт, Лондон.

Див. також

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жак-Еміль Бланш

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  3. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/blanche-jacques-emile-1
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела і посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Жак-Еміль_Бланш