Жак Рансьєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жак Рансьєр
фр. Jacques Rancière
Народження1940(1940)
Алжир
Громадянство (підданство) Франція
 Уругвай[1]
Знання мов
  • французька[2][3]
    • Діяльність
  • викладач університету, літературний критик, aesthetician
    • ВикладавЄвропейська вища школаd, Cahiers du cinéma і Університет Париж VIII[4][5]
    Alma materВища нормальна школа
    Літературний напряммарксизм
    Зазнав впливу
  • Ален Бадью
    • Історичний періодФілософія XX століття
    Нагороди
    Командор ордена Мистецтв і літератури
    CMNS: Жак Рансьєр у Вікісховищі

    Жак Рансьєр (фр. Jacques Rancière; 1940, Алжир) — французький філософ, почесний професор Університету Париж VIII, Університет Венсен у Сен-Дені, керівник програми Міжнародного філософського колежу.

    Твори

    [ред. | ред. код]
    • Урок Альтюсера (La Leçon d'Althusser, Gallimard, 1975; La Fabrique édition, 2012)
    • Слова робітників (разом із Аленом Фором; La Parole ouvrière, avec Alain Faure, 10/18, 1976 — La Fabrique, 2007 — з новою післямовою)
    • Ніч пролетарів. Архіви робітничих снів (La Nuit des prolétaires. Archives du rêve ouvrier, Fayard 1981; Hachette Pluriel, 1997)
    • Філософ і його бідняки (Le Philosophe et ses pauvres, Fayard, 1983, Flammarion, 2007 et 2010)
    • Луї-Габріель Гоні: плебейський філософ (Louis-Gabriel Gauny: le philosophe plébéien (édition de Jacques Rancière), Presses universitaires de Vincennes, 1985)
    • Учитель-незнайко. П’ять уроків розкріпачення розуму (Le Maître ignorant: Cinq leçons sur l'émancipation intellectuelle, Fayard 1987 - 10/18 Poche, 2004)
    • Короткі мандрівки до країни простих людей (Courts voyages au Pays du peuple, Le Seuil, 1990)
    • Імена історії. Нарис про поетику знання (Les Noms de l'histoire. Essai de poétique du savoir, Le Seuil, 1992)
    • Маларме, політика сирени (Mallarmé, la politique de la sirène, Hachette, 1996)
    • На краю політичного (Aux bords du politique, Osiris, 1990, La Fabrique 1998, Folio, 2003)
    • Незгода (La Mésentente, Galilée, 1995)
    • Зупинка на історії, разом із Ж.-Л. Комолі (Arrêt sur histoire, avec Jean-Louis Comolli, Centre Georges-Pompidou, 1997)
    • Плоть слів. Політика письма (La Chair des mots. Politique de l'écriture, Galilée, 1998)
    • Німе промовляння: Нарис про суперечності літератури (La Parolepe muette. Essai sur les contradictions de la littérature, Hachette, 1998)
    • Розподіл чуттєвого (Le Partage du sensible, La Fabrique, 2000)
    • Кінематографічна байка (La Fable cinématographique, Le Seuil, 2001)
    • Естетичне несвідоме (L'Inconscient esthétique, La Fabrique, 2001)
    • Доля образів (Le Destin des images, La Fabrique, 2003)
    • Сцени народу (статті з часопису «Логічнні бунти») (Les Scènes du Peuple, Horlieu, 2003 (réédition des articles parus dans Les Révoltes logiques)
    • Клопіт із естетикою (Malaise dans l'esthétique, Galilée, 2004)
    • Простір слів: від Маларме до Бродхарса (L'Espace des mots: De Mallarmé à Broodthaers, Musée des Beaux Arts de Nantes, 2005)
    • Ненависть до демократії (La Haine de la démocratie, La Fabrique, 2005)
    • Хроніка консенсусних часів (Chronique des temps consensuels, Le Seuil, 2005)
    • Зміщена філософія: Навколо Жака Рансьєра, колоквіум (La Philosophie déplacée. Autour de Jacques Rancière, Actes du colloque de Cerisy. Horlieu, 2006)
    • Політика літератури (Politique de la littérature, Galilée, 2007)
    • Розкріпачений глядач (Le Spectateur émancipé, La Fabrique, 2008)
    • І тим гірше для втомлених: Бесіди (Et tant pis pour les gens fatigués. Entretiens, Éditions Amsterdam, 2009)
    • Політичні моменти — Виступи 1977-2009 (Moments politiques — Interventions 1977-2009, La fabrique, 2009)
    • Відхилення кіно (Les Écarts du cinéma, La Fabrique, 2011)
    • Естезис: сцени естетичного режиму (Aisthesis, Scènes du régime esthétique de l'art, Galilée, 2011)
    • Бела Тарр, час опісля (Béla Tarr, le temps d'après, Capricci éditions, coll. «Actualité critique»,‎ 2011)
    • Фігури історії (Figures de l'histoire, PUF, coll. «Travaux Pratiques»,‎ 2012)
    • Загублена нитка (Le fil perdu, La Fabrique,‎ 2014)

    Українські переклади

    [ред. | ред. код]
    • Рансьєр, Жак. Учитель-незнайко. П’ять уроків із розкріпачення розуму / З французької переклав Андрій Рєпа — Київ: Ніка-Центр, 2014. — 168 с.

    Посилання українською

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Authority file of the National Library of Uruguay
    2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ CONOR.Sl
    4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
    5. ↑ FCT
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жак_Рансьєр&oldid=42428612