Перейти до вмісту

Железняк Олеся Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Железняк Олеся Володимирівна
Олеся Владимировна Железняк
Зображення
Зображення
Народилася11 листопада 1974(1974-11-11)[1] (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка, ведуча, телеведуча, акторка дубляжу, співачка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський університет театрального мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладТеатр Ленком Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності2000 — дотепер
IMDbnm1127988
Нагороди та премії
CMNS: Железняк Олеся Володимирівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Железняк.

Олеся Володимирівна Железняк (нар. 11 листопада 1974, Москва, РРФСР, СРСР) — російська актрка театру, кіно та дубляжу, телеведуча та співачка українського походження. Заслужена артистка Російської Федерації (2020)[2].

Попри українське коріння та роки праці в українських серіалах, підтримує путінський режим і виправдовує війну в Україні[3][4][5]. Фігурантка бази даних центру «Миротворець» (незаконна гастрольна діяльність в анексованому РФ Криму)[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 11 листопада 1974 року в Москві[7]. У дитинстві займалася в хореографічній студії[7][8].

У 1999 році закінчила Російську академію театрального мистецтва (курс Марка Захарова) і була прийнята до групи Московського театру імені Ленінського комсомолу. Першим її спектаклем був «Варвар та єретик»[8][9]. Стала популярною після успішного кінодебюту у фільмі «Конвалія срібляста».

Брала участь у шоу «Льодовиковий період-2» у парі з Максимом Марініним, була ведучою проєкту телеканалу НТВ «Ти суперстар!».

У 2015 році дублювала роль Печалі у мультиплікаційному фільмі «Думками навиворіт».

Родина

[ред. | ред. код]
  • Батько: Володимир, помер, працював вантажником.
  • Мати: Лідія, померла, працювала швачкою.
  • Старша сестра, Людмила, за фахом бібліотекарка, працює менеджеркою.
  • Старша сестра, середня з усіх, Оксана, за фахом продавчиня, працює менеджеркою.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружена з актором Спартаком Сумченком (нар. 1973). У подружжя четверо дітей: Савелій (нар. 12 серпня 2003), Агаф'я (нар. 6 листопада 2006), Прохор (нар. 7 листопада 2010)[10][11] та Хома (нар. 8 листопада 2013)[12][13].

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі у театрі

[ред. | ред. код]

Ленком

[ред. | ред. код]

Незалежний театральний проект

[ред. | ред. код]

Театр на Малій Бронній

[ред. | ред. код]
  • «Веселе життя і сумна смерть французької артистки Адрієнни Лекуврер» Ежена Скріба — Адрієнна Лекуврер

Театральне агентство «Арт-Партнер XXI»

[ред. | ред. код]
  • 2004 — «Бєстолоч» Марка Камолетті. Режисер Р. Самгін — Ганна
  • 2015 — «Сеанс гіпнозу для сімейної пари» за п'єсою В. Сигарьова «Детектор брехні». Режисер Георгій Цнобіладзе — Надія

Сучасний театр антрепризи

[ред. | ред. код]
  • «Вокзал на трьох». Режисер: Роман Самгін

Театральна компанія «Маскарад»

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль
2000 ф Вітрина Варя Шилкіна ру
2000 ф Конвалія срібляста Зоя Мисочкіна, провінційна дівчина, що стала «зіркою» ру
2002 с Провінціали Кармен ру
2002 с Фитиль (випуск №418 «Школа вичавлювання») шкільна вчителька ру
2002 тф Блазень Балакірєв Дуня ру
2003 с Замислив я втечу Іра ру
2004—2005 с Обережно, Задов! директор музею[18] (1 сезон: 1 серия) / Света (2 сезон: 12 серия) ру
2004—2006 с Моя прекрасна нянька Галя Копилова ру
2005 с Парі покоївка ру
2006 с Великі дівчатка дівчина ру
2006 с Веселі сусіди Олена Василівна Харіна ру
2006 с Московська історія Зінаїда ру
2007 с Королі гри Елла Ручейкіна ру
2008 с Любов на районі Ксю, мама Ані ру
2008 с Моя прекрасна нянька 2. Життя після весілля Галя Копилова ру
2008 ф Парі Катя ру
2009 с Сільська комедія Нонна Громова ру
2009 ф Кохання у великому місті Пелагея ру
2009 ф Зовсім інше життя таксистка Шура ру
2009 ф Диво Аня Андрєєва ру
2010 ф Як козаки... знімалася ру
2010 ф Борцю не боляче мати Славика ру
2010 с Свати 4 Лариса ру
2011 с Свати 5 Лариса ру
2011—2012 с Молодята Яна, що вигулює собак, подруга Андрія Петровича (2-й сезон) ру
2012 ф 8 перших побачень Зінаїда Іванівна, менеджерка ру
2012 ф Білий мавр, або Інтимні історії про моїх сусідів агент Михайла Речнікова ру
2012 ф Нічна зміна «чай-кава» ру
2012 ф Няньки Валентина, керівниця агентства ру
2012 ф Зі мною ось що відбувається Настя ру
2012 с Свати 6 Лариса ру
2015 ф Лікар Поліна ру
2015 ф Чужа мила Антоніна Іванівна Капустіна ру
2015 ф Пуанти для плюшки Ольга, сусідка Наталії ру
2016 ф Країна чудес Людмила Сергіївна, мати нареченого ру
2017 ф Везучий випадок Маша, дружина Валери ру
2018 ф День до Соня Парамонова ру
2020 с СидЯчивдома Тетяна Іллівна ру
2020 с Казанова Лариса Тимурівна Погосян, директорка колгоспного ринку в Ростові-на-Дону ру
2020 с Міс Поліція Марина ру
2021 с Ку-Ку Лариса ру
2021 с Свати 7 Лариса ру
2021 с Товариш майор ру
2021 ф Молоко жінка в парку ру
2021 с Гранд 5 py
2022 ф бути бабуся ру
2022 с Орлінська Таємниця Венери ру
2022 с Орлінська Стріли Нептуна ру
2023 ф Яга Кікімора ру

Дубляж

[ред. | ред. код]
  • Головоломка / Inside Out — Смуток
  • Папуга Club — мавпа Джульєта
  • Лентяйка Василіса — равлик
  • Гурвінек. Чарівна гра — Міс Сіскін

Телебачення

[ред. | ред. код]
  • 2007 — Ти — суперстар
  • 2016 — ведуча ток-шоу «Вечірній Краснодар».

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1999 — Ностальгия
  • 2006 — Я продолжаю жить
  • 2009 — Телефонный разговор
  • 2012 — Кафешка

Визнання та нагороди

[ред. | ред. код]
  • Лауреатка премії «Чайка-2002» та премія газети «Московський комсомолець» за роль у виставі «Приборкання приборкувачів»
  • Лауреатка премії Міжнародного фонду ім. Є. П. Леонова та премії «Дебют» за участь у виставі «Жорстокі ігри»[19]
  • Премія газети «Московський комсомолець» за роль у виставі «Блазень Балакірєв»
  • Лауреатка премії Міжнародного фонду ім. Є. П. Леонова та премії «Московські дебюти» за роль у спектаклі «Візит дами» (сезон 2008—2009)
  • Заслужена артистка РФ (2020)[20].
  • Лауреатка премії «Кришталева турандот» (2021) за найкращу жіночу роль — Голда в «Поминальній молитві» театру «Ленком Марка Захарова»[21].

Санкції

[ред. | ред. код]

Олеся Железняк засуджується за порушення Державного кордону України з метою проникнення до окупованого Росією Криму. Незаконна гастрольна діяльність в анексованому Криму. Железняк є фігуранткою бази Миротворець.[22]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 07.12.2020 № 755 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 2 лютого 2022. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 53 (довідка)
  3. ↑ Зірка "Сватів" Железняк спантеличила привітанням Путіна і нарвалася на хейт українців
  4. ↑ Z-падение Эрнста, Преснякова, Гагариной. Как знаменитости оказались за войну?
  5. ↑ Зірка "Сватів" видала маячню про Зеленського: "Несе зло"
  6. ↑ Центр «Миротворець»: Железняк Олеся Володимирівна
  7. ↑ а б Биография Олеси Железняк. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  8. ↑ а б в ЖЕЛЕЗНЯК Олеся Владимировна [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] на сайте rusactors.ru
  9. ↑ «Варвар и еретик». Архів оригіналу за 27 червня 2009. Процитовано 2 лютого 2022.
  10. ↑ Олеся Железняк назвала сына Прохором. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  11. ↑ Олеся Железняк снова беременна. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  12. ↑ Олеся Железняк назвала новорожденного сына Фомой (рос.). Комсомольская правда в Украине. 4.12.2013. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 4 грудня 2013.
  13. ↑ Судьба человека / Телеканал «Россия 1». m.russia.tv (рос.). Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 16 листопада 2020.
  14. ↑ «Ленком» влез в кредит. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  15. ↑ «Трактирщица» [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] Архів вистав «НТП».
  16. ↑ «Боинг-Боинг» [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] Архів вистав «НТП».
  17. ↑ «Жестокие танцы» [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] Архів вистав «НТП».
  18. ↑ 2 серия «Осторожно, Задов! Ограбление». Дмитро Нагієв. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 2 лютого 2022.
  19. ↑ Олеся Железняк: Важно взять зрительный зал. Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
  20. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 07.12.2020 № 755 ∙ Официальное опубликование правовых актов ∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 7 грудня 2020.
  21. ↑ Премия "Хрустальная Турандот" назвала лауреатов двух сезонов. Российская газета (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 21 червня 2021.
  22. ↑ FBI. Железняк Олеся Владимировна. Myrotvorets.center (ru-RU) . Процитовано 16 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Железняк_Олеся_Володимирівна&oldid=43772023