Жером Лендон
| Жером Лендон | |
|---|---|
| фр. Jérôme Lindon | |
| Псевдо | Louis Palomb |
| Народився | 9 червня 1925 Нант |
| Помер | 9 квітня 2001 (75 років) Париж |
| Поховання | Цвинтар Монпарнас |
| Громадянство |  Франція |
| Діяльність | видавець |
| Знання мов | французька[1] |
| Посада | директор |
| Батько | Raymond Lindond |
| Брати, сестри | Laurent Lindond |
| Діти | Mathieu Lindond[2][3] і Irène Lindond |
Жеро́м Лендо́н (фр. Jérôme Lindon, 1925 — 2001) — французький видавець. Протягом більше п'ятдесяти років керував видавництвом «Мінюї».
Жером Лендон народився в родині адвоката Ремона Лендона, колишнього мера Етрета та Терези Баур. Жером був внучатим небожем Андре Сітроена (1878-1935).[4].
Жером Лендон почав працювати у видавництві «Мінюї» з 1946 року, а з 1948 року очолив його. Під його керівництвом видавництво зробило ставку на експериментальну літературу[5]. При відборі книг для публікації їхній комерційний потенціал в розрахунок не брався. Видавця цікавили насамперед автори-одинаки, яких «не хвилюють ні гроші, ні літературні премії, ні миттєва слава». Багато в чому завдяки зусиллям Лендона побачили світ перші франкомовні твори Семюеля Беккета, а також постало як окреме явище в літературі французький «новий роман».
Під час Алжирської кампанії на Лендона, який дотримувався антивоєнних поглядів, оголосили полювання терористи ОАС. Лендон також послідовно боровся проти цензури та відстоював незалежне книговидання[5]. Видавництвом «Минюи» він керував до самої смерті в 2001 році. Похований на кладовищі Монпарнас.
Через півроку після смерті Жером Лендон потрапив у каталог «Мінюї» — там вийшов присвячений йому спогад Жана Ешноза[6].
Син Лендона, Матьє, став відомим письменником, а дочка, Ірен, продовжила справу батька, перейнявши на себе керівництво видавництвом «Мінюї»[7].
- Під псевдонімом Луї Палон (Louis Palomb)
- Correspondance, Éditions de Minuit, 1968. — In-16 (18 cm), 189 p. ISBN 9782707304612
- Réflexions, Éditions de Minuit, 1968. — In-16 (18 cm), 204 p. ISBN 9782707304629
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Dupuis J. Mathieu Lindon rend un maigre "hommage" à Michel Foucault — 2011.
- ↑ Les Archives du spectacle — 2007.
- ↑ Див.: André Citroën, de Jacques Wolgensinger, Flammarion, 1991 ISBN 2-08-066484-0.
- ↑ а б Patrick Ffrench. Lindon, Jérôme // Encyclopedia of Contemporary French Culture / Edited by Alex Hughes and Keith Reader. — London and New York : Routledge, 1998. — P. 340. — ISBN 0-415-13186-3.
- ↑ Jean-Baptiste Harang. (18 жовтня 2001). Tout droit, réservé (фр.). "Libération". Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
- ↑ Les Éditions de Minuit – Historique (фр.). "Les Éditions de Minuit". Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
- Jean Echenoz, Jérôme Lindon, Minuit, 2001
- Jean-Philippe Toussaint, " Le jour où j'ai rencontré Jérôme Lindon ", postface à la réédition de La Salle de bain, Minuit, 2005
- Anne Simonin, Les Éditions de Minuit, 1942—1955. Le devoir d'insoumission, Paris, éditions de l'Institut mémoires de l'édition contemporaine, 1994 ISBN 2-908295-20-2
- Mathieu Lindon, Ce qu'aimer veut dire, P.O.L, 2011 — Prix Médicis 2011.
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNF: 119130610 · FAST: 1584634 · GND: 123607248 · GKG: /g/122n5yl_ · ISNI: 0000000117364431 · J9U: 987007264667505171 · LCCN: no2003108373 · NTA: 137173032 · NUKAT: n2016156803 · SUDOC: 026990725 · VIAF: 925444 |