Перейти до вмісту

Жертва фанатизму

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жертва фанатизму
Дата створення / заснування 1899
Зображення
Назва Жертва фанатизму
Місце розташування Харківський художній музей
Творець Пимоненко Микола Корнилович
З матеріалу олійна фарба і полотно
У збірках Харківський художній музей
Ширина 224 см
Висота 180 см
Статус авторських прав 🅮

«Жертва фанатизму» — одна з найвідоміших картин українського художника-передвижника Миколи Пимоненка, написана у 1899.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Цей соціальний твір було створено художником після того, як він прочитав в газеті про побиття членами юдейської громади дівчини, яка покохала коваля-українця і перейшла в християнство. Схвильований цією заміткою, художник перед написанням картини відвідав містечко Кременець на Волині, де зробив багато ескізів з натури. Місцева громада була вороже налаштована до Пимоненка і погрозами веліла забиратися з міста. Однак, Микола Корнилович дістав дозвіл у начальника поліції, котрий вів цю справу, за що пообіцяв йому написати картину. Цією картиною стало полотно з назвою «В похід» («Проводи козаків»), що нині зберігається в Національному художньому музеї України.

Сюжет картини

[ред. | ред. код]

Молода дівчина в розірваній сорочці, рятуючись від розлюченого натовпу, притулилася до огорожі, на її шиї видно хрест. Прямо навпроти неї, трясучи кулаками, стоїть чоловік в юдейському ритуальному одязі. Решта жителів містечка одягнені буденно. Багато з них озброїлися палицями, парасольками і рогачами. Батьки дівчини знаходяться трохи осторонь: мати ридає, відвернувшись від дочки, а батько підняв праву руку на знак зречення від неї.

Технічні деталі

[ред. | ред. код]

Картина виконана олійними фарбами на полотні. Тепер виставлена в Харківському художньому музеї.

Повторення сюжету

[ред. | ред. код]

Відомі ще дві картини — авторські копії, трохи меншого розміру, що знаходяться у Національному художньому музеї України (полотно, олія, 89×120 см) та Дніпровському художньому музеї (полотно, олія, 113×144 см).

Література

[ред. | ред. код]
  • Н. А. Езерская. «Передвижники и национальные художественные школы народов России», Москва, издательство «Изобразительное искусство», 1987 год.