Живко Чинго

Живко Чинго
Скультура Живка Чинго на Мосту Мистецтв, Скоп'є
Народився	13 серпня 1935(1935-08-13) Velgoštid, Охрид (община), Північна Македонія або Північна Македонія
Помер	11 серпня 1987(1987-08-11) (51 рік) Охрид, Північна Македонія
Країна	Югославія
Діяльність	журналіст, письменник, драматург
Alma mater	Університет св. Кирила і Мефодія
Членство	Македонська академія наук і мистецтв
Живко Чинго у Вікісховищі

|зображення_підпис=

Жи́вко Чи́нго (мак. Живко Чинго; *13 серпня 1935(19350813), с. Велгошті, Королівство сербів, хорватів і словенців — †11 серпня 1987, Охрид, СФРЮ) — македонський письменник, драматург і сценарист.

З біографії

Живко Чинго народився 13 серпня 1935 року в селі Велгошті в околицях Охриду.

Початкову освіту отримав у рідному селі, закінчив гімназію в Охриді.

У 1959 році Закінчив філолософський факультет Скопського університету (спеціальність: югославська література).

Деякий час працював учителем літератури середньої школи в Охриді, також у періодичних виданнях „Студентски збор“ та „Млад борец“, на Македонському радіотелебаченні, в Інституті фольклору імені Марка Цепенкова, в Центрі політичних студій.

Тривалий час працював режисером у Національному театрі Македонії.

До кінця життя працював радником Республіканського комітету з культури.

Перші оповідання надрукував у 1957 році.

Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1963 року, також членом Македонської академії наук і мистецтв.

Помер 11 серпня 1987 року в Охриді.

Творчість і визнання

Живко Чинго — з тих письменників, які сформували македонську літературу повоєнного періоду. У своїх творах, найвідомішим з яких є роман «Велика вода» (Γолемата Вода, 1971) автор описує життя македонських сіл періоду Першої світової війни та повоєнного часу своєю соковитою і живою мовою.

Для творчості Ж. Чинго характерним є глибоке знання життя і побуту сучасного македонського села, усіх складних соціальних процесів, що відбуваються там у повоєнний час. Образи творів прозаїка рельєфно-окреслені, випуклі, вони добре запам'ятовуються. Письменник блискуче володіє засобами народної мови, у нього свій стиль, він уміє домогтися граничної виразності в зображенні людей і подій, що інколи набувають трагікомічного, а то й трагедійного характеру.

Твори Ж. Чинго привернули увагу громадськості, а його літературний талант був широко оцінений македонською та югославською критикою. Його твори перекладені багатьма мовами: сербсько-хорватською, словенською, албанською, польською, французькою, угорською, німецькою, російською, англійською та українською. Його роман «Велика вода» був екранізований в 2004 році в Македонії.

Бібліографія

• „Пасквелија“ (оповідання, 1963)
• „Семејството Огулиновци“ (оповідання, 1965)
• „Нова Пасквелија“ (оповідання, 1965)
• „Сребрените снегови“ (роман для дітей, 1966)
• „Пожар“ (оповідання, 1970)
• „Големата вода“ (роман, 1971)
• „Жед“ (сценарій, 1971)
• „Поле“ (сценарій, 1971)
• „Образов“ (п'єса, 1973)
• „Ѕидот, водата“ (п'єса, 1976)
• „Вљубениот дух“ (оповідання, 1976)
• „Кенгурски скок“ (п'єса, 1979)
• „Макавејските празници“ (п'єса, 1982)
• „Накусо“ (оповідання, 1984)
• „Пчеларник“ (сценарій, 1988)
• „Гроб за душата“ (оповідання, 1989)
• „Бабаџан“ (роман, 1989)
• „Бунило“ (оповідання, 1989)
• „Ал“ (проза, 1989)

За свою творчість здобув чимало національних премій і нагород: Рациново признание, „11 Октомври“, „1 Мај“, Стерино позорје.

Українською мовою 2 оповідання Живка Чинго «Хуртовина» і «Батько» переклав Андрій Лисенко (увійшли до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).

Джерела та література

• Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 362-363.
• Старделов Георги Оповідальницький світ Живка Чинго [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.] (мак.)

Посилання

• Чинґо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.