Жлоб-арт
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/9 липня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
Жлоб-арт — напрямок сучасного українського образотворчого мистецтва, що виник в середині 2000-х рр. як реакція на засилля жлобства як соціально значущої поведінки в українському суспільстві. Започаткований як мистецький ідеологічний проект він став напрямком українського образотворчого мистецтва.
Напрямок являє собою своєрідне гумористичне (іронічне) трактування образу української масової людини. Стилістика напрямку зіходить до радянських карикатур, живопису мітьків, демотиваторів, примітивізму, поп-арту, лубка та кітчу. Серед образотворчих засобів використовуються яскраві образи масової культури, образи українських національних символів, а також «сільська естетика». Проте, для сприйняття поза країнами колишнього СРСР та країн колишньої «Соціалістичної співдружності» він вимагає специфічного розуміння контексту, тому сприймається як різновид поп-арту.
Протягом останніх років жлоб-арт став своєрідною течією в сучасному мистецтві, покликаною якнайглибше дослідити природу явища жлобства.
Українське жлобство — це суміш української ментальності з жорсткими умовами життя. Це результат розпаду ціннісного механізму, що домінував в період Радянського Союзу, і неприйняття «шароварщини» і цінностей, нав'язуваних у 90-ті. Використовуючи і переробляючи у контексті кітчу, примітивізму, плакату образи жлоба чи жлобині, подекуди в епатуючій формі, представники жлоб-арту намагаються естетично осмислити феномен жлобства, репрезентувати його естетичні ознаки, подекуди глузуючи з естетичних принципів, яких дотримуються самі жлоби, а також оприлюднюючи вочевидь жлобські ознаки повсякденного буття чи не кожної української людини. Тобто, митці намагаються за допомогою самоіронії перетворити жлобство на щось соціально конструктивне[1].
Перші роботи з'явилися у середині 2000-х рр.
Антін Мухарський, який є ініціатором цього проєкту, з 2008 року почав активно проводити художні виставки, присвячені темі жлобства. 2009 був заснований Союз вольних художників «Воля або смерть»[2] та започатковано мистецько-культурологічний проєкт «Жлоб. Жлобство. Жлобізм»[3].
У 2013 р. вийшла книжка «Жлобологія: Мистецько-культурний проект», у якій феномен жлобства описаний у формі есе різними діячами української культури на мистецтва.[джерело?]
Буденне жлобство — гопники, бренди D&G та Louis Vuitton, МАФи, генделики із дешевим пивом, штучними квітами, лузаним насінням та шансоном.
Російські та українські попідоли.
Політики та чиновники, які формально перебувають високо в соціальній ієрархії, та часто мають мрії та психологію, звички і життєві пріоритети гопніка.
- Іван Семесюк
- Андрій Єрмоленко
- Сергій Коляда
- Кришовський Дмитро
- Сергій Хохол
- Ніна Мурашкіна
- Олекса Манн
- Стас Волязловський
- Ігор Переклита
- Антін Муха́рський (Орест Лютий)
- Жлоб-арт и художники жлобисты. [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Жлоб-арт в Українській Енциклопедії Драматиці [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Жлоб-арт як дзеркало української реальності. Стаття 2011 року [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Жлоб-арт атаковал «Арсенал» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/CULTURE/zhlob-art-atakoval-arsenal-_.html [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Союз Вольних Художників «Воля або Смерть» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.antins.net/?page_id=664&lang=uk [Архівовано 6 липня 2013 у Wayback Machine.].
- ↑ Жлоб. Жлобство. Жлобізм [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.antins.net/?page_id=501&lang=uk [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.].