Жлуктов Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Жлуктов
Особові дані
Народження 26 січня 1954(1954-01-26) (70 років)
Краматорськ, СРСР
Зріст 188 см
Позиція центральний нападник
Професіональні клуби*
Драфт НХЛ 143-й загальний, 1982
«Міннесота Норт-Старс»
Роки Клуб І (г)
1972–1985  ЦСКА (Москва) 455 (197)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1975–1985  СРСР 195 (79)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віктор Васильович Жлуктов (нар. 26 січня 1954, Краматорськ, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — радянський хокеїст, центральний нападник. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту.

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Виступав за команду майстрів ЦСКА (Москва). Багаторазовий переможець чемпіонатів СРСР і кубка європейських чемпіонів. За тринадцять сезонів у вищій лізі провів 455 матчів, забив 197 голів. У кубку СРСР — 8 закинутих шайб, у кубку європейських чемпіонів — 13.

В середині 70-х виступав в одній ланці з Володимиром Вікуловим і Борисом Александровим[1]. Наприкінці 70-х років його партнерами були Хельмут Балдеріс і Сергій Капустін. Це «тріо» вважалося найперспективнішим у радянському хокеї того часу, але через три сезони крайні нападники залишили «армійський» клуб[2]. У 80-х — грав з Миколою Дроздецьким і Андрієм Хомутовим[3].

1982 року був обраний на драфті НХЛ, під 143-м загальним номером, клубом «Міннесота Норт-Старс».

На юнацькому чемпіонаті Європи 1973 року здобув золоту медаль і став найкращим нападником турніру. Наступного сезону став переможцем молодіжного чемпіонату світу.

У складі національної команди дебютував 11 листопада 1975 року. Товариська гра у Празі, проти збірної Чехословаччини, завершилася перемогою з рахунком 5:3. Через два дні суперники зіграли вдруге, а Жлуктов закинув першу шайбу за збірну СРСР.

Учасник хокейних турнірів на Олімпіадах в Інсбруку та Лейк-Плесіді, двох перших розіграшів кубка Канади та семи чемпіонатів світу. У збірній, окрім партнерів по клубу, грав з Олександром Мальцевим, Володимиром Голіковим, Іреком Гімаєвим, Олександром Голіковим і Олександром Скворцовим[4].

На Олімпійських іграх, чемпіонатах світу і Кубках Канади провів 89 матчів, набрав 83 очки (36+47). Всього в складі збірної СРСР провів 195 ігор, 79 голів.

Командні досягнення

[ред. | ред. код]
Чемпіон (1): 1976
Віцечемпіон (1): 1980
Переможець (1): 1981
Третій призер (1): 1976
Чемпіон (5): 1978, 1979, 1981, 1982, 1983
Віцечемпіон (1): 1976
Третій призер (1): 1977
Чемпіон (5): 1978, 1979, 1981, 1982, 1983
Третій призер (1): 1976, 1977
Переможець (1): 1979
Чемпіон (10): 1975, 1977, 1978, 1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1984, 1985
Віцечемпіон (2): 1974, 1976,
Переможець (2): 1973, 1979
Фіналіст (1): 1976
Переможець (10): 1974, 1976, 1978, 1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1984, 1985

Особисті досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тридцать три тройки. Часть вторая. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Тридцать три тройки. Часть третья. [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Тридцать три тройки. Часть первая. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Збірна СРСР [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Хоккейные архивы» [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. 100 бомбардирів [Архівовано 21 червня 2019 у Wayback Machine.] на сайті «Хоккейные архивы» [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Клуб Всеволода Боброва [Архівовано 2 листопада 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Хоккейные архивы» [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]