Жоакім Лафосс
Жоакім Лафосс | |
---|---|
фр. Joachim Lafosse | |
Дата народження | 18 січня 1975 (49 років) |
Місце народження | Уккел, Бельгія |
Громадянство | Бельгія |
Професія | кінорежисер, сценарист |
Alma mater | Institut des arts de diffusiond |
Роки активності | 2000-наш час |
IMDb | ID 1050098 |
Нагороди та премії | |
Магрітт (2013) | |
Жоакім Лафосс у Вікісховищі |
Жоакі́м Лафо́сс (фр. Joachim Lafosse; нар. 18 січня 1975, Уккел, Бельгія) — бельгійський кінорежисер і сценарист.
Жоакім Лафосс народився 18 січня 1975 року в Уккелі, Бельгія. У 1997—2001 роках навчався в Інституті мистецтва мовлення (фр. Institut des arts de diffusion, IAD) в Лувен-ла-Нев[en]. Його дипломна робота, 24-хвилинний фільм «Плем'я» (фр. Tribu) здобув перемогу в конкурсі короткометражних фільмів на Міжнародному кінофестивалі франкомовного кіно в Намюрі у 2001 році[1].
Після першого повнометражного художнього фільму «Приватне безумство» (2004) другий фільм Жоакіма Лафосса «Що робить тебе щасливим» здобув Гран-прі на кінофестивалі в Анже 2007 року та Приз ФІПРЕССІ на Братиславському міжнародному кінофестивалі[2]. У 2006-му режисер поставив сімейну драму «Приватна власність» за участю Ізабель Юппер, а також Жеремі і Янніка Реньє. Фільм змагався за Золотого лева Венеційського міжнародного кінофестивалю 2006 року[3].
У 2008 році Жоакім Лафосс знімає фільм «Приватні уроки», який було номіновано у двох категоріях на здобуття бельгійської національної кінопремії «Магрітт» — за найкращу режисерську роботу та найкращий сценарій[4]. У 2012 році вийшов фільм Лафосса «Після кохання», в основу якої лягла реальна справа дітовбивці Женев'єви Лермітт(фр.)[5], з Тахаром Рахімом, Емілі Дек'єнн і Нільсом Ареструпом у головних ролях. Фільм брав участь у програмі «Особливий погляд» на Каннському фестивалі 2012 року[6][7] та був обраний від Бельгії для участі у змаганні за найкращий фільм іноземною мовою на 85-й церемонії «Оскара», але не пройшов у фінал[8]. Стрічку було також номіновано у семи категорія на нагороди премії «Магрітт» 2013 року, зокрема як найкращий фільм та за найкращу режисуру Жоакіма Лафосса[9].
У жовтні 2010 року Жоакім Лафосс очолював журі програми повнометражних фільмів 25-го Міжнародного кінофестивалю франкомовного кіно в Намюрі[10]; у грудні 2015 був головою журі 15-го Міжнародного кінофестивалю в Марракеші.
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
---|---|---|---|---|---|
2000 | к/м | Плем'я | Tribu | ||
2004 | Приватне безумство | Folie privée | |||
2006 | Що робить тебе щасливим | Ça rend heureux | |||
Приватна власність | Nue propriété | ||||
2008 | Приватні уроки | Élève libre | |||
2012 | Після кохання | À perdre la raison | |||
2015 | Білі лицарі | Les chevaliers blancs | |||
2016 | Економіка пари | L'Économie du couple |
Нагороди та номінації Жоакіма Лафосса[11] | ||||
---|---|---|---|---|
Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
Кінофестиваль короткометражних фільмів у Вандомі | ||||
2001 | Гран-прі | Плем'я | Перемога | |
Міжнародний кінофестиваль франкомовного кіно в Намюрі | ||||
2001 | Найкращий короткометражний фільм | Плем'я | Перемога | |
Братиславський міжнародний кінофестиваль | ||||
2004 | Гран-прі | Приватне безумство | Номінація | |
Приз ФІПРЕССІ | Перемога | |||
Міжнародний кінофестиваль у Локарно | ||||
2004 | Золотий леопард | Приватне безумство | Номінація | |
2006 | Що робить тебе щасливим | Номінація | ||
Венеційський міжнародний кінофестиваль | ||||
2006 | Золотий лев | Приватна власність | Номінація | |
Спеціальна згадка журі Всесвітньої католицької асоціації з комунікацій | Перемога | |||
Премія Андре Каванса | ||||
2007 | Найкращий бельгійський фільм | Приватна власність[12] | Перемога | |
2012 | Після кохання[13] | Перемога | ||
Премія «Магрітт» | ||||
2011 | Найкращий режисер | Приватні уроки | Номінація | |
Найкращий сценарій (разом з Франсуа Піро) | Номінація | |||
2013 | Найкращий фільм | Після кохання | Перемога | |
Найкращий режисер | Перемога | |||
Найкращий сценарій (разом з Матьє Рейнартом) | Номінація | |||
2017 | Найкращий режисер | Економіка пари | Номінація | |
Премія «Магрітт» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | |||
Каннський міжнародний кінофестиваль | ||||
2012 | Приз програми «Особливий погляд» | Після кохання | Номінація | |
Премія Сезар | ||||
2013 | Найкращий фільм іноземною мовою | Після кохання | Номінація | |
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | ||||
2015 | Золота мушля за найкращий фільм | Білі лицарі | Номінація | |
Срібна мушля найкращому режисеру | Перемога |
- ↑ Festival International du Film Francophone de Namur archive. Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ 2004 Bratislava International Film Festival at IMDb.com. Архів оригіналу за 6 лютого 2009. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ Venice Film Festival 2006. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ Élève libre information at Rotterdam International Film Festival website
- ↑ Ангеліна КАРЯКІНА. Женев"єв Лєрмітт зарізала своїх п"ятьох дітей. Gazeta.ua (укр) . 15.12.2008. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 17.02.2016.
- ↑ 2012 Official Selection. Cannes. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 15.02.2012.
- ↑ 7 Days in Havana officially selected for Cannes Film Festival 2012. katniss. Архів оригіналу за 27.01.2013. Процитовано 15.02.2012.
- ↑ " A perdre la raison " représentera la Belgique pour l'Oscar du " Meilleur film en langue étrangère ". Radio Télévision Belge Francophone. 14 вересня 2012. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 15.02.2012.
- ↑ "A perdre la raison" grand gagnant des "Magritte du cinéma" 2013 avec quatre récompenses. La Libre Belgique (фр.). 2 лютого 2013. Процитовано 15.02.2016.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Dossier de presse (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
- ↑ Нагороди та номінації Жоакіма Лафосса на сайті IMDb(англ.)
- ↑ Le Prix Cavens va à "Nue propriété". La Libre Belgique (фр.). 20 грудня 2007. Процитовано 15.02.2016.
- ↑ "À perdre la raison", le film inspiré de l’affaire Lhermitte, reçoit le Prix Cavens. L'Avenir (фр.). Corelio. 19 грудня 2012. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 15.02.2016.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жоакім Лафосс |
- Жоакім Лафосс на сайті IMDb (англ.)
- Жоакім Лафосс на сайті AlloCiné (фр.)
- Жоакім Лафосс [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.] на oKino.ua
|