Автор сценарію та режисер — журналістка Ганна Гін. Стрічку випущено харківською аґенцією «МедіаПорт». Тривалість — 1:20:24.
Фільм збудовано на спогадах людей, котрі пережили Голодомор. Автори стрічки не подають жодних висновків, не коментують і не пояснюють, аби глядач самотужки розібрався в тих страшних подіях — лише закадровий голос, що читає документи[1].
Вона йому: «Вітюша, зараз закипить, я принесу. Ще хвилинку...» Принесла, а він вже помер.. Мати все життя потім повторювала, як щоб я на дві хвилини раніше принесла, Вітя б жив...
Прем'єра фільму відбулася у 2008 році, на харківському каналі ОТБ. Авторський колектив за 9 місяців об'їхав всі 30 районів Харківської області — три з половиною тисячі кілометрів та сімнадцять годин відзнятого матеріалу стали підсумком цієї подорожі. Більше ніж 30 історій від вже старих людей, котрі були дітьми під час трагедії[2].
Очевидці розповідають, як односельці та сусіди перетворились на катів, що виконували волю людожерської системи, забираючи та знищуючи залишки їжі в тих, з ким в дитинстві грались в піжмурки та квача. Тодішня столиця України Харків перетворився на острів життя в океані смерти, де на вулицях вже збирали тіла селян, котрі намагались порятуватись від голоду[3].
