Перейти до вмісту

Жуков Юрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Жуков.
Жуков Юрій Олександрович
Народився10 (23) квітня 1908
Алмазна, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер31 травня 1991(1991-05-31) (83 роки)
Москва, СРСР
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР
Діяльністьжурналіст, політик
Галузьжурналіст
Alma materМосковський політехнічний університетd
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС і СП СРСР
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки
Ленінська премія Заслужений працівник культури РРФСР

Ю́рій (Геóргій) Олекса́ндрович Жу́ков (23 квітня 1908(19080423), станція Алмазна, Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 31 травня 1991, місто Москва) — журналіст-міжнародник, публіцист, перекладач. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1956—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань (у 1962—1989 роках). Герой Соціалістичної Праці (21.04.1978).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився на станції Алмазна Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії в родині священника (пізніше — вчителя). Дитячі роки провів у місті Тифлісі.

З 1926 працював помічником машиніста Луганського відділення Донецької залізниці, слюсарем залізничної станції Льгов. У 1927—1931 роках — літературний співробітник, завідувач відділу газет «Луганская правда», «Комсомолець України».

У 1932 році закінчив Московський автотракторний інститут, працював інженером-конструктором на Горьковському автозаводі.

З 1932 працював у газеті «Комсомольская правда» (літературний співробітник, завідувач відділу). У 1938—1940 роках — кореспондент журналу «Наша страна». У 1940—1941 роках — завідувач відділу журналу «Новый мир».

У 1941—1945 роках — військовий кореспондент, завідувач відділу фронту; в 1946 році — член редколегії «Комсомольской правды». Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1946—1957 роках — співробітник редакції газети «Правда»: заступник відповідального секретаря, оглядач (1946—1948), кореспондент у Франції (1948—1952), заступник головного редактора (1952—1957).

3 лютого 1957 — 24 квітня 1962 року — голова Державного комітету з культурних зв'язків із зарубіжними країнами при Раді міністрів СРСР (з 1960 року — Державного комітету Ради міністрів СРСР з культурних зв'язків із зарубіжними країнами).

З 1962 року — політичний оглядач «Правди». З 1972 року — ведучий авторської телевізійної передачі на першому каналі Центрального телебачення «На запитання телеглядачів відповідає політичний оглядач газети» Правда «Ю. А. Жуков».

У 1960-ті — 1990-ті роки — Перекладач художньої літератури (з французької мов.) — У тому числі творів Ерве Базена [4], Едмонд Шарль-Ру [5], Робера Сабатье. Активно брав участь у викритті О. І. Солженіцина після опублікування «Архіпелагу Гулаг» за кордоном.

З 1961 року — член Спілки письменників СРСР. У 1962—1982 роках — заступник голови, а в 1982—1987 роках — голова Радянського комітету захисту миру. З 1958 року — член правління, а в 1968—1991 роках — президент товариства «СРСР-Франція».

Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У 1976 р. Ю. Жуков постраждав від радянської цензури. З його повісті «Початок міста» про будівництво Комсомольська-на-Амурі була виключена глава «Важкі дні 1937 року», яка зачіпає тему масових репресій (в листі до ЦК КПРС з цього приводу Жуков називає як свого співавтора Р. Ізмайлову).

Книги

[ред. | ред. код]
  • Хартракторострой. — М.-Л.: ОГИЗ; Молода гвардія, 1931.
  • Рахунок на чуйність. Збірка нарисів про комсомол. — М.: Молода гвардія, 1933.
  • Після гудка. Нотатки на комсомольські теми. — М.: Молода гвардія, 1934.
  • Місто юності. — М.: Молода гвардія, 1937.
  • Кордон. Дорожні нотатки. — М.: Держлітвидав, 1938.
  • Крила Китаю. Записки військового льотчика. — М.: Держлітвидав, 1940.
  • Радянські партизани. — Йошкар-Ола: Марійської держ. вид-во, 1941.
  • Росіяни і Японія. Забуті сторінки з історії російських подорожей. — М.: Видавництво Головпівнічморшляху, 1945.
  • Американські замітки. — М.: Правда; тип. ім. Сталіна, 1947.
  • На Заході після війни. Записки кореспондента. — М.: Радянський письменник, 1948.
  • Раймонда Дьєн. — М.: Детгиз, 1954.
  • Приборкання «тигрів». — М.: Молода гвардія, 1961.
  • Шлях до Карпат. — М.: Молода гвардія, 1962.
  • Японія. 1962. — М.: Ізвєстія, 1962.
  • Один «МИГ» з тисячі. Документ. повість. — М.: Молода гвардія, 1963.
  • Ці сімнадцять років … Нотатки журналіста. — М.: Радянський письменник, 1963.
  • Без мови. — М.: Радянський письменник, 1964.
  • В'єтнам. — М.: Правда, 1965.
  • Із записників журналістів. — М., 1965. (Спільно з В. Шараповим)
  • Люди 30-х років. — М.: Радянська Росія, 1966.
  • Відсіч. — М.: Правда, 1966. (У співавторстві з В. Шараповим)
  • Америка. 1967. — М.: Правда, 1967.
  • Люди 40-х років. — М.: Радянська Росія, 1969.
  • З бою в бій. Листи з фронту ідеологічної боротьби. — М.: Думка, 1970.
  • США на порозі 70-х років. — М.: Політвидав, 1970.
  • Чилійський щоденник. — М.: Молода гвардія, 1970.
  • Народ на війні. В'єтнамські щоденники. — М.: Політвидав, 1972. (У співавторстві з В. Шараповим)
  • 33 візи. Подорожі в різні країни. — М.: Радянська Росія, 1972.
  • Алекс та інші. Полемічні нотатки про світ насильства. — М.: Політвидав, 1974.
  • Європейські горизонти. — М.: Радянська Росія, 1975.
  • Початок і кінець. Сторінки з щоденника. — М.: Правда, 1975.
  • Отруйники. Полемічні нотатки про буржуазної ідеології і пропаганді. — М.: Молода гвардія, 1975.
  • Листи з Рамбує. — М.: Радянська Росія, 1975. (У співавторстві з В. Сєдих)
  • Початок міста. — Хабаровськ, 1977.
  • Тридцять бесід з телеглядачами. — М.: Політвидав, 1977.
  • Думки про немислиме. — М.: Радянська Росія, 1978.
  • Суспільство без майбутнього. — М.: Політвидав, 1978.
  • Повість про брудні трюках. — М.: Радянська Росія, 1978.
  • Витоки. — М.: Правда, 1980.
  • Першобудівники. — М.: Молода гвардія, 1982. (У співавторстві з Р. Ізмайлової)
  • Круті сходинки. — М.: Думка, 1983.
  • Журналісти. Розповіді про солдатів переднього краю фронту ідеологічної боротьби. — М.: Правда, 1984.
  • Подорож до країн Індокитаю. — М.: Радянська Росія, 1984. (У співавторстві з І. Щедрова)
  • Де світло — там життя! — М.: Молода гвардія, 1985. (В співавторства з І. Мельниковим)
  • Жебраки духом. Записки політичного оглядача. — М.: Правда, 1985.
  • Пси війни. — М.: Правда, 1986.
  • Солдатські думи. — М.: Радянська Росія, 1987.
  • СРСР — США: дорога завдовжки в сімдесят років, або Розповідь про те, як розвивалися радянсько-американські відносини. — М.: Політвидав, 1988
  • Вибрані твори в 2 тт. — М.: Думка, 1990.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Премія отримана разом із Олексієм Аджубеєм, Миколою Грибачовим, Леонідом Ільїчовим, Володимиром Лебедєвим, Євгеном Літошком, Вікентієм Матвеєвим, Володимиром Орловим, Павлом Сатюковим, Олегом Трояновським, Андрієм Шевченком, Григорієм Шуйським [1]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жуков_Юрій_Олександрович&oldid=42792127