Перейти до вмісту

Завадський Веніамін Валер'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Веніамін Завадський
Вениамин Завадский
Ім'я при народженніВеніамін Валер'янович Завадський
ПсевдонімВ. Корсак
Народився9 (22) вересня 1884(1884-09-22)
Таганрог, Російська імперія
Помер22 липня 1944(1944-07-22) (59 років)
Париж, Франція
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа
Громадянство Російська імперія, Франція Франція
Діяльністьпрозаїк, поет, мемуарист
Сфера роботилітература[1]
Мова творівросійська
Роки активності1927—1944
Жанрмемуари, біографія
Magnum opus«У червоних», «У білих»
Автограф

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Завадський.

Веніамін Валер'янович Завадський (псевдонім В. Корсак; нар. 9 (22) вересня 1884(18840922), Таганрог, Область Війська Донського — пом. 12 липня 1944, Париж) — російський письменник, представник російської еміграції у Франції, чоловік хірурга і біолога Надії Добровольської.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитинство пройшло у Псковській губернії у маєтку тітки та у Везенбергу та Вільянді Естляндської губернії, де його батько служив у суді. Навчався в гімназії в Таганрозі, закінчив гімназію у Воронежі.

Вступив на юридичний факультет Варшавського університету, але його не закінчив. До 1914 працював у страховому підприємстві.

Брав участь у Першій світовій війні. У кінці червня 1914 року мобілізований до лав армії (171-й піхотний Кобрінський полк[ru] 43-ї піхотної дивізії[ru]) як офіцер запасу. У листопаді того ж року отримав контузію голови під час боїв у Польщі та потрапив до полону. Спочатку знаходився в таборі для військовополонених у Мюндені, з лютого 1917 року переведений у табір у Галле, потім до Ешвеге, де знаходився до липня 1918 року.

Улітку 1918 повернувся до Росії. Був визнаний небоєздатним через стан здоров'я. Працював у радянських органах влади в Білорусі, служив у провінційному військовому комісаріаті, був писарем у повітовому місті Могильовської губернії, працював у відділі військових заготівель раднаргоспу. Переїхав до Гомеля.

1919 року поїхав до Києва для операції і залишився там. Після взяття міста частинами Збройними силами Півдня Росії вступив до Київського офіцерського полку Добровольчої армії Денікіна. Брав участь у наступі на Москву, відступив з білогвардійцями до Одеси. Звідти пораненим евакуйований на англійському судні до Єгипту.

Одружився з киянкою Надією Добровольською, відомим хірургом і науковцем в галузі генетики та онкології.

З 1922 року жив у Парижі. Почав писати мемуари та художні твори. Публікувався у виданнях «Останні новини», «Дні», «Росія і слов'янство». Співробітничав із Союзом російських письменників і журналістів у Франції. 1938 року виступав із лекцією у Російському трудовому християнському русі.

Православний. Належав до масонства, був членом російських лож союзу Великого Сходу Франції. Член «Мавп'ячої палати А. М. Ремізова» («Повпред Єгипетський»).

Могила

[ред. | ред. код]
Дзвіниця Мальського монастиря, відтворена скульптором на могилі Веніаміна Завадського

Веніамін Завадський помер 1944 року, похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа (могила № 790)[2]. Пам'ятник замовлений його дружиною Надією Добровольською у скульптора Олександра Бенуа. Пам'ятник збудований у вигляді дзвіниці, яка є макетом дзвіниці монастиря поблизу села Мали неподалік від Ізборська.[3] На задньому боці пам'ятника перелічені твори Завадського. У дзвіниці були дерев'яні дзвіночки.

Творчість

[ред. | ред. код]

Основні твори належать до мемуарів про громадянську війну в Росії, німецький полон. Пізніші романи художні, зображають життя емігрантів. Чотири останні романи видані його дружиною посмертно. Був популярний в емігрантському середовищі. Романи під псевдонімом В. Корсак виходили в Таллінні та Парижі. Ніна Берберова писала, що німці після вторгнення в Радянський Союз викупили всі тиражі книжок Корсака (декілька тонн) та розповсюджували їх на окупованих територіях[3]. Рецензії на твори Завадського-Корсака писали російські письменники-емігранти Михайло Осоргін[ru], Юрій Терапіано, та Марк Алданов[4][5][6][7][8], критики Юлій Айхенвальд, Модест Гофман[ru], Петро Пільський[ru][3].

Твори (російською)

[ред. | ред. код]
  • Полон. Париж, «Джерело», 1927.
  • Забуті. Париж, «Джерело», 1928.
  • У червоних. Париж, 1930. 163 с.
  • У білих. Париж, 1931. 172 с.
  • Великий вихід [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Париж, 1931.
  • Жуки на сонці. 1932.
  • Юра. 1935.
  • Печатка. 1938. 335 с.
  • У гостях у капітана. 1939.
  • Рим. 1949.
  • Один: роман з життя еміграції. 1951.
  • Вдвох: роман з життя еміграції. 1951.
  • З усіма разом. 1952.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Світлина могили на кладовищі. Сайт «Общество некрополистов». Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 31 травня 2016.
  3. ↑ а б в Борис, Носик (2014). Русский XX век на кладбище под Парижем. Litres. с. 903. ISBN 9785457429123. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 31 травня 2016.
  4. ↑ Алданов М. В. Корсак. Плен // СЗ. — 1928.– № 34. — С.499- 500[недоступне посилання]
  5. ↑ [Осоргин М. В. Корсак. Забытые // СЗ. — 1928. — № 36. — С.533-534.]
  6. ↑ [Осоргин М. В. Корсак. У красных // СЗ. — 1931. — № 44. — С.525-527]
  7. ↑ [Осоргин М. В. Корсак. Под новыми звездами // СЗ. — 1933. — № 52. — С.461-462]
  8. ↑ [Осоргин М. В. Корсак. Юра // СЗ. — 1935. — № 59. — С.475-476]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Завадський_Веніамін_Валер%27янович&oldid=39502461