Заварова Ганна Володимирівна
| Заварова Ганна Володимирівна | |
|---|---|
 | |
| Національність | українка |
| Alma mater | НАОМА |
| Галузь | мистецтвознавство |
| Заклад | Київський державний художній інститут |
| Посада | викладач |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | кандидат мистецтвознавства |
| Відомі учні | Юрченко Надія Семенівна Крутенко Наталія Григорівна Єфремова Валентина Олексіївна Клименко Олена Олександрівна Лагутенко Ольга Андріївна Димшиць Едуард Олександрович Міщенко Ірина Іванівна |
| Членство | Національна спілка художників України |
| Відома завдяки: | мистецтвознавиця, арт-критик, історик мистецтва |
Зава́рова Га́нна Володи́мирівна (16 червня 1943, Фрунзе, Киргизька РСР) — 11 липня 2011, Київ) — українська мистецтвознавиця, арт-критик, історик мистецтва, педагог, член НСХУ (з 1984), кандидат мистецтвознавства (з 1969), викладач НАОМА (з 1968), професор (з 1997)[1].
Ганна Заварова народилася 16 червня 1943 у місті Фрунзе, Киргизької РСР. Згодом сім’я переїхала до України. Закінчила Київський художній інститут у 1964. Навчалась у Платона Білецького, Людмили Міляєвої, Леоніда Владича. Від 1968 працювала в ньому. Захистила кандидатську дисертацію з мистецтвознавства у 1969. Членкиня Національної спілки художників України з 1984 року. У 1997 отримала звання професора НАОМА на кафедрі теорії та історії мистецтва. Померла 11 липня 2011 у місті Києві, залишивши дочку.[2]
Ганна Заварова мала широкий спектр наукових досліджень: від історії класичного мистецтва до ілюстрування дитячої книги. Її аналітичні розвідки простежують зв'язок між загальними культурологічними закономірностями часу і конкретними практиками художників. Як арт-критик вона підтримувала й досдіджувала творчість сучасників, які розширювали вузькі рамки методу соціалістичного реалізму, частково перебуваючи в андеграунді. Це визначні постаті українського мистецтва Григорій Гавриленко.[3] Вадим Ігнатов .[4]та інші. Авторка статей у журналах «Terra Incognita», «Музейний провулок», «Образотворче мистецтво» та ін.
Її енциклопедичні знання та педагогічний хист виховали й допомогли у становленні декількох поколінь українських мистецтвознавців, які навчались у НАОМА.[5]. Серед її учнів відомі науковці:
- Волощук Ігор Михайлович
- Гурська Лідія Олексіївна
- Димшиць Едуард Олександрович
- Єфремова Валентина Олексіївна
- Кодьєва Олена Петрівна
- Крутенко Наталія Григорівна
- Лагутенко Ольга Андріївна
- Лисенко Людмила Олександрівна
- Лобановська Ганна Борисівна
- Сидор-Гібелинда Олег Вячеславович
- Смолій Юлія Олександрівна
- Титаренко Олексій Михайлович
- Чегусова Зоя Анатоліївна
- Г. Заварова «Російське мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст.» // «Російське мистецтво».К., 1967
- Г. Заварова « Володимир Фаворський» //«Образотворче мистецтво», 1986, №3
- Г. Заварова «Відблиск повноти. Син гармонії Григорій Гавриленко» // «Музейний провулок», 2004, № 2, стор. 86-93. [[https://web.archive.org/web/20210418183029/https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=6562 Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]]
- Г. Заварова . Про час// Terra Incognita, 2001, №9, стор.4-5.(рос.)
- ↑ Заварова Г. В. Довідник НСХУ, 2005, ст.164. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
- ↑ Заварова Ганна Володимирівна. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
- ↑ Г.Заварова. «Відблиск повноти. Син гармонії Григорій Гавриленко» // «Музейний провулок», 2004, № 2, стор. 86-93. [1] [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Ігнатов Костянтин-Вадим. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
- ↑ [2] [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] — сторінка на сайті НСХУ]
- Нестеренко П. В.. Заварова Ганна Володимирівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. [3] [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]