Перейти до вмісту

Завгороднє (Ізюмський район)

Координати: 49°12′2″ пн. ш. 36°54′42″ сх. д. / 49.20056° пн. ш. 36.91167° сх. д. / 49.20056; 36.91167
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Завгороднє
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Тер. громада Балаклійська міська громада
Код КАТОТТГ UA63040010150012977
Облікова картка Завгороднє 
Основні дані
Засноване 1675
Населення 652
Площа 1,851 км²
Густота населення 352,24 осіб/км²
Поштовий індекс 64282
Телефонний код +380 5749
Географічні дані
Географічні координати 49°12′2″ пн. ш. 36°54′42″ сх. д. / 49.20056° пн. ш. 36.91167° сх. д. / 49.20056; 36.91167
Середня висота
над рівнем моря
69 м
Водойми Дінець
Місцева влада
Адреса ради 64282, Харківська обл., Балаклійський р-н, с.Петрівське, вул.Ханіна,6
Карта
Завгороднє. Карта розташування: Україна
Завгороднє
Завгороднє
Завгороднє. Карта розташування: Харківська область
Завгороднє
Завгороднє
Мапа
Мапа

Завгоро́днє — село в Україні, у Балаклійському районі Харківської області. Населення становить 652 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Петрівська сільська рада.

Археологія

[ред. | ред. код]

У села численні пам'ятки археології:

  • поселення-І, доби неоліту та зрубної культури. V–IV тисячоліття до н.е., 2-га половина ІІ тис. до н.е., 1,5  км від східної околиці села біля озера Попове, площа 80х40 м;
  • поселення-ІІ, доби неоліту, зрубної та салтівської культур. V–IV тис. до н.е., 2-га половина ІІ тис. до н.е., 2-га половина І тис.н.е. - 200 м на схід від поселення-I біля озера Попове, площа 200х100 м;
  • поселення-ІІІ, зрубної культури. 2-а половина ІІ тис. до н.е. - 1,7  км від східної околиці села, біля озера Солдатське-ІІ, площа 90х40 м;
  • поселення доби енеоліту середньостогової культури IV–III тис. до н.е. - 1,6  км від південно-східної околиці села, біля озера Солдатське-ІІ, площа 80х35 м;
  • селище давньоруського часу. ІХ-ХІ ст. - гирло річки Берестянки, площа 50х40 м;
  • поселення доби неоліту, зрубної та салтівської культур. V-IV тис. до н.е., 2-га половина ІІ тис. до н.е., 2-га половина І тис.н.е. - біля озера Лиман, площа 200х40 м;
  • поселення салтівської культури. VIII-Х ст. - 1,5  км північний схід від піонерського табору, на лівому березі річки Сіверський Донець;
  • поселення зрубної культури. 2-га половина ІІ тис. до н.е. - за 700 м від піонерського табору в урочищі «Садиби», площа 120х90 м;
  • курганна могила «Весела» висотою 7 м, діаметром 50 м - 169 квадрат Завгородненського лісництва;
  • 14 могил висотою 0,3-2.0 м, розташовані на захід від села.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване 1675 року як слобода Верьовкіна. За радянської влади перейменова на сучасну назву.

Село постраждало внаслідок геноциду руського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Завгородньому, Петровському, Бересті, Протопопівці — 586 людей[2].

Географія

[ред. | ред. код]

Села Петрівське і Завгороднє межують. Поруч протікає річка Сіверський Донець.

Також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Реєстри пам’яток. Вікі любить пам'ятки (укр.). 10 червня 2012. Архів оригіналу за 26 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  2. Мартиролог. Харківська область, ст. 256—269 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 24 вересня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]